ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 11/317
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Полтавської обласної спілки
судовому засіданні споживчих товариств
касаційну скаргу
на постанову від 24.11.2003
Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/317
за позовом КП “УР”
до Полтавської обласної спілки
споживчих товариств
про визнання недійсною постанови правління відповідача від
11.07.2003 “Про реорганізацію управління ринків облспоживспілки”
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15.09.2003 господарського суду Полтавської області
позов задоволено – оспорювану постанову відповідача визнано
недійсною з посиланням на перевищення відповідачем своїх
повноважень та прийняття рішення про реорганізацію “УР”, яке
порушувало статут іншої юридичної особи.
Постановою від 24.11.2003 Харківського апеляційного
господарського суду рішення залишено без змін з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі Полтавська облспоживспілка просить
рішення та постанову скасувати, в позові відмовити, оскільки
вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені
норми матеріального і процесуального права, а саме ст. 9 Закону
України “Про споживчу кооперацію” ( 2265-12 ) (2265-12)
, ст.ст. 32, 34,
35, 43 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
,
так як, приймаючи оспорювану постанову відповідач керувався
діючим на той час п. 5.1 Статуту УР, ст.ст. 25, 26 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, тобто діяв в межах наданих йому повноважень.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судами
першої і апеляційної інстанцій, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та
постанова – скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанцій з наступних підстав.
Згідно зі ст. 25 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична особа діє на
підставі статуту.
Оспорювану постанову від 11.07.2003 про реорганізацію позивача
прийнято правлінням Полтавської облспоживспілки в межах
повноважень, визначених п. 5.1 Статуту УР (в редакції від
20.01.1992), згідно якого реорганізація (злиття, приєднання,
розподіл, виділення, перетворення) та припинення діяльності
(ліквідація) управління проводиться за рішенням Полтавської
облспоживспілки або за рішенням суду чи арбітражного суду
(а.с.55).Зазначений пункт Статуту був чинний на момент прийняття
оспорюваного рішення від 11.07.2003, а саме Управління ринків
належало Полтавській облспоживспілці як власнику (п. 1.1
Статуту, а.с. 49).
Наявні ж висновки суду першої та апеляційної інстанції про
невідповідність рішення відповідача від 11.07.2003 чинному
законодавству та наявність підстав для визнання його недійсними
касаційна інстанція визнає передчасними, оскільки такі висновки
суду по суті грунтуються виключно на застосуванні до спірних
відносин п. 9.4 Статуту позивача в новій редакції від 21.07.2003
(а.с. 36-48) з тих мотивів, що новий Статут Управління ринків
затверджено загальними зборами трудового колективу КП “УР”
26.06.2003 (протокол № 2), тобто до прийняття відповідачем
оспорюваного рішення від 11.07.2003.
Однак, судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно з
п.п. 23, 24 Положення про порядок державної реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності ( 740-98-п ) (740-98-п)
(затверджено постановою
КМ України від 25.05.1998 № 740) зміни (доповнення) в установчих
документах суб’єкта підприємницької діяльності підлягають
державній реєстрації у 5-денний термін з дня надходження
відповідної інформації до органу державної реєстрації. Внесення
змін (доповнень) оформляється, зокрема, шляхом викладення
установчих документів у новій редакції з додержанням вимог,
визначених цим Положенням. Орган державної реєстрації у 5-денний
термін з дня державної реєстрації змін (доповнень) в установчих
документах подає до органу державної статистики та органу
державної податкової служби по одній копії реєстраційної картки
з відміткою про державну реєстрацію внесених змін (доповнень).
Отже, зміни (доповнення) до Статуту позивача шляхом викладення
його в новій редакції набирають чинності з дня його державної
реєстрації, а тому передчасним вважається надання судом
зворотної дії в часі Статуту позивача в редакції від 21.07.2003,
зареєстрованого Полтавським міськвиконкомом вже після прийняття
оспорюваної постанови відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “Про споживчу
кооперацію” ( 2265-12 ) (2265-12)
споживчі товариства та їх спілки
виходячи з статутних вимог мають право зокрема, створювати
(реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних
завдань будь-які підприємства, установи, організації, діяльність
яких не суперечить законам України. Таким чином, не виключається
наявність підстав вважати, що оспорювану постанову відповідачем
прийнято в межах повноважень, наданих п. 5.1 чинного на той час
Статуту позивача в редакції від 20.01.1992, який втратив
чинність лише з моменту державної реєстрації нової редакції
Статуту (21.07.2003). Разом з тим колегія вважає за необхідне на
підставі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
доручити суду першої інстанції при новому
розгляді справи ретельно перевірити доводи скаржника щодо
встановлення рішенням від 26.01.1999 арбітражного суду
Полтавської області у справі № 8/165 (а.с.30) юридичного факту
знаходження у власності Полтавської облспоживспілки Центрального
ринку м. Полтави, що має істотне значення для вирішення даного
спору, оскільки згідно з п. 1.2 Статуту КП “УР” в редакції від
21.07.2003 Полтавський (центральний) ринок входить до складу
“УР” в якості господарюючого структурного підрозділу без права
юридичної особи.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанції усупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки,
а згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає
направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 – 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Полтавської облспоживспілки задовольнити
частково.
Рішення від 15.09.2003 господарського суду Полтавської області
та постанову від 24.11.2003 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 11/317 скасувати з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду Полтавської
області.