Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: Кривенка В. В. (головуючого), Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г (суддів), розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Загоруйко Т. В. справу за її позовом до Управління СБУ в Харківській області, Головного управління ПФУ в Харківській області, про перерахунок пенсії, встановила:

У січні 2007 р. Загоруйко Т. В. звернулася до суду із зазначеним позовом. Указувала, що 26 грудня 2006 р. їй призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. N 2262-XII (далі - Закон N 2262-XII (2262-12) ). Проте при її обчисленні відповідач порушив вимоги ч. 3 ст. 43 вказаного Закону, оскільки не врахував отриману під час служби 50 % доплату від суми пенсії, передбачену пп. "а" п. 3 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 4 жовтня 1996 р. N 926/96 (926/96) .

У зв'язку з цим просила поновити порушені права та привести розмір пенсії у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Харківський районний суд Харківської області постановою від 8 травня 2007 р. позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 жовтня 2007 р. рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою від 14 січня 2009 р. Вищий адміністративний суд України постанову апеляційного суду залишив без змін.

У скарзі заявник, посилаючись на наявність підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАСУ, просить скасувати судові рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій і залишити в силі постанову Харківського районного суду Харківської області.

Перевіривши за матеріалами справи наведені ним доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону N 2262-XII (у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

У частині 1 ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 р. N 3235-IV (далі - Закон N 3235-IV (3235-15) ) встановлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому КМУ.

При обчисленні пенсій у розрахунок забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які згідно із законом мають право на пенсію за вислугу років, проте за власною згодою і в інтересах справи залишені на службі.

Пунктом 30 ст. 77 Закону N 3235-IV дію ч. 3 ст. 43 Закону N 2262-XII зупинено на 2006 р.

Водночас установлений у ст. 40 Закону N 3235-IV порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців і вимоги п. 30 ст. 77 цього ж Закону щодо зупинення на 2006 р. дії ч. 3 ст. 43 Закону N 2262-XII не були скасовані, а тому підлягали застосуванню.

На думку колегії суддів, суб'єкт владних повноважень, вирішуючи у грудні 2006 р. питання про призначення й обчислення пенсії позивачу на підставі Закону N 2262-XII, правильно застосував чинне законодавство з урахуванням вимог Закону N 3235-IV.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. 244 КАСУ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарги Загоруйко Т. В. відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАСУ.