ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N А-6/33
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької,
Г. Фролової
За участю представників позивача
відповідача А.А.А. директора, Б.Б.Б. дов. від
09.02.2004 р. В.В.В. дов. від 14.06.2004 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спільного українсько-німецького товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову від 04.03.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № А-6/33 господарського суду Івано -
Франківської області
за позовом Спільного українсько-німецького товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX"
до Державної податкової інспекції в м. Івано -
Франківську
про визнання недійсними податкових повідомлень -
рішень від 17.10.2002 року № 0001742200/0,
№ 0001732200/0
ВСТАНОВИВ:
Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою
відповідальністю "XXX" звернулось до господарського суду
Івано-Франківської області з позовною заявою про визнання
недійсним податкових повідомлень-рішень від 17.10.2002 року
№33/32/10/23-3, №919/10/23-5, якими позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48920 грн., в тому числі
штрафні санкції в сумі 10300 грн., та з податку на додану
вартість, в тому числі штрафні санкції в сумі 10253 грн.
Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень є
акт від 09.10.2002року № 798/23-4 про результати документальної
перевірки дотримання вимог податкового законодавства Спільного
українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX" за період з 01.01.2001 року по 01.07.2002 року.
Згідно акта у II кварталі 2001 р. до валових доходів не включена
попередня оплата, яка надійшла від ЗАТ "YYY" на розрахунковий
рахунок СП "XXX" 29.06.2001 року в сумі 165000 грн., в тому числі
ПДВ в сумі 27500 грн. за піноутворювач, чим порушено підпункти
11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В результаті вказаного порушення перевіркою збільшено об'єкт
оподаткування податку на прибуток за II квартал 2002 року на 137,5
тис.грн., а сума донарахованого податку на прибуток склала 41,3
тис.грн.
Рішенням від 25 листопада 2003 року у справі №А-6/33
господарського суду Івано-Франківської області в позові
відмовлено.
Рішення місцевим господарським судом прийнято з огляду на те, що
відповідно статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зменшення об'єкта оподаткування
наступного звітного кварталу дозволяється якщо об'єкт
оподаткування платника податку за результатом звітного кварталу
має від'ємне значення. У даному спірному випадку здійснено
заниження об'єкту оподаткування звітного періоду збитками
отриманими в наступних звітних періодах. у зв'язку. В порушення
підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
занижена чиста сума податкових
зобов'язань по податку на додану вартість.
Крім того, з посиланням на статтю 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом прийнято як факт, що не потребує
доведення постанова про закриття кримінальної справи відносно
головного бухгалтера підприємства - позивача Д.Д.Д., яка визнала
повністю свою вину.
За апеляційною скаргою спільного українсько-німецького Товариства
з обмеженою відповідальністю "XXX" Львівський апеляційний
господарський суд переглянувши рішення господарського суду
Івано-Франківської області в апеляційному порядку, постановою від
04.03.2004 року апеляційну скаргу залишив без задоволення, а
рішення господарського суду Івано-Франківської області без змін.
Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою
відповідальністю "XXX" подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову від 04.03.2004 року
Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати.
Касаційну скаргу Спільне українсько-німецьке товариство з
обмеженою відповідальністю "XXX" обґрунтовує тим, що господарським
судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме
підпункт 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пункт 4 Положення
(стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові
результати" ( z0397-99 ) (z0397-99)
, затвердженого Наказом Міністерства
фінансів України від 31.03.1999 року № 87; підпункт 11.3.1 пункту
11.3. статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників відповідача, перевіривши
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанції.
Як вбачається з матеріалів, в даному випадку спірні правовідносини
виникли з приводу не включення до валових доходів у II кварталі
2001 року попередньої оплати за піноутворювач, одержаний СП ТзОВ
"XXX" від ЗАТ "YYY" в сумі 165000 грн. на підставі договору №002
від 08.02.01 р.
Позивач настоює на тому, що отримана передплата не є доходом у
розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і на момент її отримання він не мав змоги вільно
розпоряджатися цими коштами. Тому позивач вважає, що він
правомірно задекларував отримані доходи у III кварталі 2001 р.
тобто лише після передачі товару покупцю.
Відповідно до пункту 3.1. статті 3 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом
оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно
з пунктом 4.3 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на: суму валових витрат
платника податку, визначених статтею 5 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8
і 9 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Валовий доход відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
це загальна сума доходу платника податку від усіх
видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного
періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно до підпункту 11.3.1 пунктуи11.3 статті 11 Закону України
від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7
Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
дата
формування валового доходу при визначенні об'єкту оподаткування з
податку на прибуток та виникнення податкових зобов'язань з податку
на додану вартість відповідно визначається за першою подією яка
відбулася раніше: або дата зарахування коштів від покупця, або
дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником
податку.
Отже приймаючи рішення по суті даного спору господарським судам
першої та апеляційної інстанцій насамперед необхідно було
встановити чи підлягає авансовий платіж по договору включенню до
бази оподаткування податком на прибуток у II кварталі 2001 року.
Крім того, позивач звертає увагу касаційної інстанції на те, що в
постанові апеляційного суду застосування штрафних санкцій
обґрунтовано підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону
України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, що
на його думку є неправомірним, оскільки зазначений пункт
передбачає сплату штрафу лише у разі, коли контролюючий орган
самостійно донараховує суму податкового зобов'язання. Податковим
повідомленням-рішенням №0001/32200/2 сума податкового зобов'язання
з податку на додану вартість не нараховувалась.
Згідно зазначеного підпункту 17.1.3 ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових
періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового
платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така
недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає
отримання таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян /в редакції до 01.01.2003 р./
Приписи цього підпункту у контексті матеріалів справи, а саме
висновків акту щодо застосування штрафних санкцій до позивача на
підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
залишились
поза увагою апеляційної інстанції.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25
листопада 2003 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 04.03.2004 року у справі №А-6/33
господарського суду Івано-Франківської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Івано-Франківської області.
Касаційну скаргу Спільного українсько-німецького товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова