ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 1/119
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"ХХХ", м. Н-ськ (далі - ВАТ "ХХХ")
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від
12.12.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.04.2004
зі справи № 1/119
за позовом відкритого акціонерного товариства "YYY" в особі
Н-ського управління по експлуатації газового господарства, м.
Н-ськ (далі - ВАТ "YYY")
до ВАТ "XXX";
суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи А.А.А., с.
Я-ськ Ч-ського району Н-ської області (далі - СПД А.А.А.)
про відшкодування шкоди в сумі 22120,71 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б., В.В.В.,
відповідачів: Г.Г.Г., Д.Д.Д., А.А.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
12.12.2003 (суддя Соботник В.В.) позов задоволено частково: з ВАТ
"XXX" на користь ВАТ "YYY" стягнуто 14075,29 грн. збитків, 140,75
грн. державного мита, 88,50 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу; з СПД А.А.А. на користь ВАТ "YYY"
стягнуто 1969,29 грн. збитків, 19,69 грн. державного мита, 29,50
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.04.2004 назване рішення частково змінено, позивачеві
відшкодовано завдану шкоду в сумі 16044,58 грн. за рахунок обох
відповідачів у рівних частках.
ВАТ "ХХХ" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить рішення місцевого
господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і
в позові до "ХХХ" відмовити повністю з мотивів неправильного
застосування судовими інстанціями норм матеріального права.
Зокрема, на думку скаржника, судовими інстанціями невірно
застосовано приписи статей 440 та 454 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК), а саме - відповідальність
покладено на обох відповідачів, а не на особу, якою було заподіяно
шкоду, та без урахування вини потерпілої особи.
СПД А.А.А. у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що вона є
необґрунтованою і просить в позові відмовити. Відзив ВАТ "YYY" на
касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції
та постанови апеляційного господарського суду і передачі справи на
новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- 02.06.2003 при проведенні робіт по зрізанню тополь СПД А.А.А.
було розгерметизовано газопровід середнього тиску з пошкодженням
обладнання ГРП по вул. Ц-ча в м. Н-ську, що призвело до викиду в
атмосферу 40,1 тис. куб. м. газу, вартість якого складає 12106
грн.;
- позивачеві завдано збитків у зв'язку із заміною пошкодженого
обладнання ГРП в сумі 8596,09 грн.;
- замовником робіт по зрізуванню тополь на території підприємства
було ВАТ "ХХХ", яке не отримало відповідних дозвільних документів
на здійснення робіт (ордеру) та не повідомило позивача про
здійснення робіт поблизу газопроводу;
- СПД А.А.А. не був повідомлений про те, що на території
підприємства проходить газопровід;
- у зв'язку з різним ступенем вини відповідачі повинні бути
притягнуті до відповідальності у певних частках.
Апеляційним господарським судом у перегляді справи за апеляційною
скаргою додатково було встановлено, що:
- 19.05.2003 ВАТ "ХХХ" та СПД А.А.А. було укладено договір, за
умовами якого А.А.А. зобов'язувався надати послуги із зрізання на
території підприємства 33 тополь згідно з протоколом, який
сторонами не погоджувався;
- вина ВАТ "ХХХ" полягає в тому, що воно як власник дерев не
отримало належних дозвільних документів, необхідних для зрізання
дерев;
- вина СПД А.А.А. полягає в тому, що він розпочав виконання робіт,
не перевіривши наявність усіх необхідних документів у замовника
робіт і без обстеження місцевості;
- вина обох відповідачів у завданні шкоди позивачу є однаковою.
Причиною спору у даній справі стало заподіяння позивачеві шкоди
пошкодженням газопроводу при зрізанні дерев на території першого
відповідача.
Відповідно до статті 440 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна особі або
майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає
відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.
За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди,
законодавство виходить з принципу вини особи, яка заподіяла шкоду.
Крім застосування принципу вини, у вирішенні спору про
відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає
відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між
неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Тому судовим інстанціям у розгляді даної справи слід було чітко
встановити, наслідком яких саме та чиїх дій стало завдання шкоди
позивачеві. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, шкода
позивачеві була заподіяна через падіння дерева при його зрізанні
на території, що належить першому відповідачеві. Відповідно до
наказу Державного комітету України по житлово-комунальному
господарству від 29.07.1994 № 70 "Про затвердження Правил
утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів
України" ( z0301-94 ) (z0301-94)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 14.12.1994 за № 301/511 (далі - Правила) останні є
обов'язковими для виконання всіма підприємствами, організаціями,
установами та громадянами, які займаються проектуванням,
створенням, експлуатацією, ремонтом і утриманням всіх видів
зелених насаджень, розташованих на територіях міст та інших
населених пунктів. Як передбачено пунктом 3.2 Правил ( z0301-94 ) (z0301-94)
,
відповідальність за збереження зелених насаджень і належний догляд
за ними покладається на територіях підприємств, а також на
прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах - на ці
підприємства. Відповідно до пункту 3.3 Правил ( z0301-94 ) (z0301-94)
до
обов'язків власників і користувачів міських зелених насаджень
входить видалення сухостійких дерев та чагарників, вирізування
сухих і поламаних гілок своїми силами або за договорами із
спеціалізованими підприємствами та організаціями відповідно до
пункту 2.8 Правил ( z0301-94 ) (z0301-94)
. Цим пунктом передбачено, що роботи
з утримання, капітального та поточного ремонту об'єктів зеленого
господарства повинні проводитись спеціалізованими підприємствами
зеленого господарства, благоустрою, дорожньо-експлуатаційного
господарства, спеціальними підрозділами виробничих управлінь
житлово-комунального господарства, комбінатів комунальних
підприємств, комбінатів (трестів) благоустрою та
житлово-експлуатаційних організацій, а також відповідними
підрозділами інших міністерств та відомств.
Таким чином, зрізування дерев на території першого відповідача
повинно було здійснюватися або власними силами, або за договором
із спеціалізованим підприємством.
Проте судовими інстанціями не було встановлено, чи є
спеціалізованим підприємством у розумінні Правил ( z0301-94 ) (z0301-94)
СПД
А.А.А., а відтак чи мав право перший відповідач укладати з ним
договір на зрізування дерев.
Крім того, відповідно до пункту 4.6 Правил ( z0301-94 ) (z0301-94)
знесення
та пересадка дерев, чагарників, газонів, квітників може
здійснюватись лише у разі наявності спеціального дозволу (ордера).
Ордер видається на підставі акта обстеження зелених насаджень,
погодженого з місцевими органами Мінприроди України і рішення
місцевого органу державної виконавчої влади.
Як було встановлено судовими інстанціями, такий ордер першим
відповідачем - власником дерев не отримувався.
За таких обставин покладення відповідальності на другого
відповідача, який не був попереджений про наявність газопроводу,
не можна визнати правомірним.
Поза увагою судових інстанцій залишилися також і пояснення СПД
А.А.А. про той факт, що значна втрата природного газу, - а це
основна сума збитків, що були заподіяні позивачеві, - сталася
через неналежне утримання газопроводу самим позивачем. Разом з тим
відповідно до статті 454 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
груба необережність самого
потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно
від ступеня вини потерпілого (а при вині заподіювача шкоди - і
залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування, якщо інше не
передбачено законом, повинен бути зменшений або у відшкодуванні
шкоди повинно бути відмовлено.
Крім того, за висновками судових інстанцій, шкода позивачеві була
заподіяна діями обох відповідачів у певних частках. За висновком
місцевого суду ці частки різні, а за висновком апеляційного суду
вони є однаковими. Проте відповідно до статті 451 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну
відповідальність перед потерпілим, а не дольову відповідальність,
з чого виходили попередні судові інстанції.
З урахуванням зазначеного судові інстанції припустилися порушення
вимог частини першої статті 4-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за
результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої
статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені у цій постанові обставини, дати доводам
сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити
спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
12.12.2003 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 13.04.2004 зі справи № 1/119 скасувати.
2. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Івано-Франківської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь