ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 2-5/3206-2004
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"XXX", м. Н-ськ (далі - ВАТ "ХХХ")
на рішення господарського суду Автономної республіки Крим від
02.02.2004
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 06.04.2004
зі справи № 2-5/3206-2004
за позовом ВАТ "XXX", м. Н-ськ
до редакції газети "YYY", м. Н-ськ
до фірми "ZZZ"
про визнання недійсним договору оренди.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ВАТ "XXX": А.А.А.,
редакції газети "YYY": не з'явився,
фірми "ZZZ": Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від
02.02.2004 (суддя Гаврилюк М.П.) у задоволенні позову відмовлено з
тих мотивів, що ВАТ "XXX" відповідно до статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) не
надано доказів того, що договором оренди обладнання від 01.10.2000
порушено його права та охоронювані законом інтереси.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
06.04.2004 (суддя Сотула В.В. - головуючий, судді Щепанська О.А.,
Гонтар В.І.) назване рішення скасовано з мотивів порушення судом
першої інстанції пункту 3 частини другої статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою передбачено, що порушення норм процесуального
права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення
місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв
рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі
у справі, а в задоволенні позову відмовлено з тих же мотивів, що й
судом першої інстанції.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
"XXX" просить рішення місцевого господарського суду та постанову
апеляційної інстанції скасувати і позов задовольнити. Касаційну
скаргу мотивовано посиланням на те, що попередніми судовими
інстанціями порушено статтю 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та статтю
48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представник редакції газети "YYY" у судове засідання не з'явився.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 28.09.2000 ТОВ "QQQ" та редакція газети "YYY" уклали договір
поставки штампу-принтера - обладнання для виготовлення печаток;
- відповідно до пункту 3.1 названого договору продукція
поставляється покупцеві на протязі 30-ти календарних днів з дати
отримання коштів на розрахунковий рахунок продавця;
- 01.10.2000 редакція газети "YYY" за договором оренди передала
майно, придбане за договором поставки від 28.09.2000 у тимчасове
користування фірмі "ZZZ" строком до 01.10.2010 (пункт 4.2
договору);
- 02.10.2000 редакції газети "YYY" за кредитним договором
№06/00-09-07 ВАТ "XXX" надано кредит у сумі 12000,00 дол. США
строком до 01.10.2001 з виплатою 18 процентів річних;
- на забезпечення своєчасного виконання кредитного договору від
02.10.2000 №06/00-09-07 редакція газети "YYY" передала в заставу
майно, а саме штамп-принтер - обладнання для виготовлення печаток
та витратні матеріали, яке стане власністю після укладення
договору застави та буде придбано за кошти, отримані за кредитним
договором;
- за договором поставки від 28.09.2000 спірне майно передано
редакції газети "YYY" у власність за накладною від 17.10.2000
№Т-002120.
Причиною спору у даній справі стало, на думку ВАТ "XXX", те, що на
момент укладення договору оренди редакція газети "YYY" не була
власником спірного майна і не мала права на передавати його в
оренду.
Відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції
виходили з того, що ВАТ "XXX" не надано достатніх доказів того, що
договір оренди від 01.10.2000 порушує його права та охоронювані
законом інтереси.
Згідно із статтею 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак попередніми судовими інстанціями у розгляді справи не
досліджувалося з належною повнотою питання наявності чи
відсутності у позивача прав на предмет оренди за оспорюваним
договором, а відтак і порушення його прав наявністю спірного
договору оренди.
Так, судами не з'ясовано результати розгляду справи № 2-17/4756-03
за позовом редакції газети "YYY" до ВАТ "XXX" про звернення
стягнення на предмет застави та зустрічним позовом про визнання
недійсним договору застави від 02.10.2000 за кредитним договором
№06/00-09-07. Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що договір
застави від 02.10.2000 є недійсним, оскільки відповідно до статей
4, 11 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
заставодавцем
повинен бути власник майна, що передається у заставу. Проте з
договору застави від 02.10.2000 вбачається, що на момент його
укладення редакція газети "YYY" не була власником штампа-принтера,
оскільки його вартість сплачено 03.10.2000, а право власності до
редакції газети перейшло 17.10.2000. Тією обставиною, що на момент
укладення оспорюваного у даній справі договору оренди, відповідач
не був власником предмета оренди, мотивовано і даний позов. Отже,
факти встановлені у справі № 2-17/4756-03, мають значення для
правильного вирішення спору і у даній справі.
Таким чином, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд
припустилися порушення вимог частини першої статті 4-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судових рішень за результатами
обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43
названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Отже, рішення місцевого господарського суду та постанова
апеляційної інстанції прийняті у справі підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені у цій постанові обставини, зокрема щодо
наявності чи відсутності у позивача права на реалізацію предмета
оренди, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від
02.02.2004 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 06.04.2004 зі справи № 2-5/3206-2004
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної
республіки Крим.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь