ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 2/359
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Київському районі м. Донецька
відкритому судовому
засіданні матеріали
касаційної скарги
на постанову від 03.02.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 23
господарського суду Донецької області
за позовом ТзОВ "Р", м. Донецьк
до 1. ДПІ у Київському районі м. Донецька
2. ВДК у Київському районі м. Донецька
про стягнення з Державного бюджету України
заборгованості з податку на додану вартість
по деклараціям за серпень 2003р. в сумі
87000,00 грн. та за вересень 2003р. в сумі
12448,00 грн., разом - 99448,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.12.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 03.02.2004р., по справі № 23 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 99448,00 грн.;
судові витрати покладене на позивача.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в Київському
районі м. Донецька просить скасувати ухвалені по справі судові
акти, прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права,
а саме абз.2 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Сторони не скористались наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що підпунктами 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами
та доповненнями) у разі, коли за результатами звітного періоду
сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового
кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій
нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку
має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про
стягнення коштів з бюджету.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року
№ 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Державного казначейства України від
21.05.2001 року № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
).
Судами встановлено, що за результатами господарської діяльності
позивача утворилось від'ємне значення між сумою податкового
зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень та вересень
2003 року: 87 000,00 грн. (частина з 186 000,00 грн. - суми
бюджетного відшкодування за зазначеною декларацією) та 12 448,00
грн. відповідно. Таким чином, існує бюджетна заборгованість в сумі
99 448,00 грн., яку позивач просить стягнути з державного бюджету.
Податкові декларації з ПДВ за зазначені періоди були подані
позивачем та зареєстровані ДПІ у Київському районі м. Донецька
своєчасно: 19.09.2003 року та 20.10.2003 року - відповідно.
З матеріалів справи вбачається, що строки відшкодування наступили,
відомості про фактичне погашення бюджетної заборгованості по
вищевказаних податкових деклараціях відсутні.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька від
18.02.2004 року № 3152/10/10-013 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 03.02.2004 року у справі № 23
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 03.02.2004 року у справі № 23 - без змін.