ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 11/30
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у - Державної податкової інспекції у
відкритому м. Полтаві;
судовому засіданні - ЗАТ "Е", м. Полтава
касаційні скарги
на постанову від 13.01.2004 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 11
господарського суду Полтавської області
за позовом ЗАТ "Е", м. Полтава
до Державної податкової інспекції у
м. Полтаві
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.06.2003
року у справі № 11 задоволене позовні вимоги; визнане недійсним
податкове рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава від
25.07.2002р. № 0003082301/0; стягнуте з відповідача на користь
позивача 85,00 грн. державного мита та 118 грн. судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.01.2004 р. у справі № 11 рішення Господарського суду
Полтавської області від 05.06.2003 по справі 11 скасоване; позовні
вимоги задоволене частково; визнане недійсним рішення ДПІ у місті
Полтаві від 25.07.2002 року № 0003082301/0 в частині донарахування
податків на суму 13620,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3405,00
грн.; в задоволенні позову в іншій частині відмовлене; стягнуте з
відповідача на користь позивача 60 грн. державного мита за позовом
та 118 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ЗАТ "Е" просить прийняти постанову, якою
скасувати в повному обсязі постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 13.01.04р., а рішення Господарського суду
Полтавської області від 05.06.03р. залишити без змін, посилаючись
на порушення норм матеріального права, а саме судом було
неправильно застосовано ст. 4, п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пп. 6.1.1 п.
6.1 абзацу 4 Порядку складання декларації про прибуток
підприємства ( z0313-97 ) (z0313-97)
, затвердженого Наказом ДПА України від
08.08.97 р. за № 214 та не застосовано п. 4 Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати",
затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 87
( z0391-99 ) (z0391-99)
від31.03.99 р., зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 21.06.99 р. за 3397/3690, що призвело до
неправильного вирішення спору по суті. В письмових поясненнях по
справі № 11 позивач зазначає про порушення апеляційним судом норм
процесуального права, а саме ст. ст. 42, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві просить скасувати ухвалені по
справі судові акти, справу направити на новий розгляд, посилаючись
на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального
права, зокрема, ч. 5 чт.42, ч. 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач відзиву на касаційну скаргу відповідача не надіслав.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача повністю
заперечує викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача,
який підтримав викладені в ній доводи, та його заперечення на
касаційну скаргу відповідача, перевіривши повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апелційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційні
скарги підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції про донарахування податкового
зобов'язання на загальну суму 57715,00 грн., прийнятого за
наслідками проведеної перевірки, якою було встановлене, що
позивачем занижене податок на прибуток за 3, 4 квартали 2000 року
та за 1 квартал 2001 року в наслідок порушення пп. 4.1.1, 5.2.5,
п. 4.1 ст. 4, п. 5.2 та 5.9 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Намагаючись
довести, що донарахування, здійснене контролюючим органом, є
помилковим позивач не заперечує виявлених перевіркою порушень
діючого податкового законодавства, а зазначає те, що
неправомірними є висновки відповідача, які ґрунтуються на тому, що
оскільки збитки за кожен попередній період з 01.01.99р. по
01.10.00р. відшкодовані валовими доходами, то ці збитки не
підлягають індексації згідно з офіційним індексом інфляції такого
звітного періоду. Позивач також зазначає, що об'єкт оподаткування
на 01.04.02р. згідно розрахунку індексації повинен зменшитися на
159 810 грн. Отже, донараховані відповідачем 45360 грн. податку
повністю покриваються сумою індексації.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що
в перевіряємому періоді підприємство мало балансові збитки не
відшкодовані валовими доходами, тобто на кінець кожного звітного
кварталу залишились збитки, які по результатам наступного звітного
кварталу не покривались валовими доходами, тому згідно п. 6.3 ст.
6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
непокриті збитки підлягають індексації. Загальна
сума індексації збитків складає 159,8 тис.грн., донарахований
згідно акту перевірки оподатковуваний прибуток становить 151,2
тис.грн. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що сума
індексації повністю покриває донараховані згідно акту перевірки
суми, отже заниження податку на прибуток не існує.
Постанова суду, якою скасовано рішення суду та частково задоволено
позов, мотивована тим, що збитки за кожний попередній звітний
період, які підприємство мало у перевіряємому періоді,
відшкодовані валовими доходами, а тому ці збитки не підлягають
індексації згідно з офіційним індексом інфляції такого звітного
періоду. Враховуючи висновки судово-бухгалтерської експертизи суд
дійшов висновку, що заниження податкових зобов'язань по податку на
прибуток з боку позивача у період, що перевірявся відповідачем,
без врахування індексації балансових збитків попередніх періодів
обґрунтовані та підтверджуються у сумі 31,74 тис.грн. та штрафних
санкцій в сумі 8950 грн., а тому рішення суду Полтавської області
не в повній мірі відповідає нормам матеріального та процесуального
права, фактичним обставинам справи і підлягає зміні.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Предметом спору в даній справі є спірне податкове
повідомленнярішення Державної податкової інспекції у м. Полтава
від 25.07.2002р. № 0003082301/0. Суди не звернули уваги на те, що
з даного рішення не вбачається того, що воно прийняте саме на
підставі акту перевірки від 16.07.2002 року (а.с.59).
Колегія суддів відзначає, що суди не встановили повно всіх
обставин по справі, а саме: чи прийняте спірне податкове
повідомлення-рішення саме на підставі акту перевірки, що мається в
матеріалах справи (а.с.8-39); які порушення виявлені актом
перевірки; чи оспорює виявлені порушення позивач; які конкретно
податкові зобов'язання нараховані спірним податковим
повідомленням-рішенням, оскільки з нього вбачається, що нараховане
податкове зобов'язання за платежем +8511020800+розмеж. по п+ку на
п+к колективної форми власності, а суди зазначили про нарахування
позивачу податкових зобов'язань без їх конкретизації за певними
видами податків. Також, не встановлене, де в акті перевірки
йдеться про порушення позивачем п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
стосовно
неправомірності індексації збитків попередніх звітних періодів, і
якщо такого порушення не виявлене, то чи проводив позивач
зазначену індексацію в перевіряємому періоді взагалі.
В висновку судово-бухгалтерської експертизи зазначене, що
нарахування суми індексації суми балансових збитків попереднього
кварталу не відшкодованої валовими доходами та виведення
остаточного результату донарахування податку на прибуток по акту
ДПІ у м. Полтаві можливе лише після вирішення юридичної сторони
цього питання (права в даній ситуації нараховувати індексацію).
Також, експерт у висновку зазначив, що у наданих для дослідження
деклараціях позивача у рядку 38 відображена не проіндексована сума
балансового збитку.
Згідно п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у разі якщо за результатами наступного
звітного кварталу балансові збитки попереднього кварталу не
відшкодовані валовими доходами, різниця підлягає індексації згідно
з офіційним індексом інфляції такого звітного кварталу.
Отже, дії по індексації в порядку вищенаведеної норми закону є не
правом, а обов'язком платника податку.
Колегія суддів враховує те, що відповідно до пп. 4.2.2 "б" п. 4.2
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані
документальних перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення його податкових зобов'язань,
заявлених у податкових деклараціях.
Суд апеляційної інстанції, який розглядав справу після проведення
експертизи, без встановлення доказами та без правового
обґрунтування висновку, щодо відсутності різниці між балансовими
збитками попереднього кварталу та валовими доходами звітного
кварталу, що в разі її наявності підлягає індексації, поклав в
основу свого рішення висновки експерта, в яких зазначено, що
експерт не може дати відповідь на поставлені в цій частині
питання, та висновки щодо непідтвердження донарахування податку на
прибуток в повній сумі.
З огляду на все наведене, вирішивши спір по суті, суди мали дати
оцінку тому, чи є правомірним донарахування позивачу податкового
зобов'язання, з урахуванням наявності або відсутності різниці між
балансовими збитками попереднього кварталу та валовими доходами
звітного кварталу, що підлягає в разі її наявності індексації в
порядку п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; та чи мали місця порушення
контролюючого органу при визначенні податкового зобов'язання
позивача.
Колегія суддів також відзначає, що попередні судові інстанції,
прийнявши протилежні за змістом рішення, не зазначили в порушення
п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
докази, на підставі яких
прийняті рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ДПІ у місті Полтаві від 11.02.2004р.
№ 1253/9/10-034 та ЗАТ "Е" від 13.02.2004 року № 15-юр на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.01.2004 року по справі № 11 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.06.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 13.01.2004 року по справі № 11 - скасувати.
Справу № 11 направити господарському суду Полтавської області на
новий розгляд.