ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську Луганської області
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 28.01.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 43
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до 1. Відділення Державного казначейства
у
м. Свердловську
2. Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської
області
про стягнення бюджетної заборгованості по
бюджетному відшкодуванню з податку на
додану вартість за серпень 2003 року в
сумі 1 425 125 грн. та процентів у
зв'язку з несвоєчасним бюджетним
відшкодуванням в сумі 3 935,69 грн. за
період з 01.11.03р. по 12.11.03р.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.12.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 28.01.2004 року по справі № 43 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за
серпень 2003 року в сумі 1425125, 00 грн., проценти за період з
01.11.2003 р. по 01.12.2003 р. в сумі 10167,19 грн.; стягнуте з
відповідача-2 на користь позивача витрати по сплаті держмита в
сумі 1700 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу в сумі 118 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську Луганської області
просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 28.01.2004 року частково у відношенні процентів в сумі
10167,19 грн. та прийняти нове рішення по даній справі,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 6.3 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом
Державної податкової адміністрації, Державного казначейства
України від 02.07.1997 р. № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу
Державної податкової адміністрації, Державного казначейства
України від 21.05.2001р. № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
), зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 8 червня 2001р. за № 489/5680 (далі
Порядок).
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що позивачем у встановлений законом строк була
подана до органів Державної податкової служби податкова декларація
з податку на додану вартість за серпень 2003 року з зазначенням
сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з
бюджету у розмірі 1 425 125грн.00коп. Строк відшкодування податку
на додану вартість за звітний період сплинув, але бюджетне
відшкодування не проведене, що підтверджується актом звірення
розрахунків по сумі бюджетної заборгованості від 01.12.2003 року,
що й стало підставою для нарахування позивачем процентів за період
з 01.11.2003 року по 01.12.2003 року включно в сумі
10167грн.19коп. Зазначене підтверджується матеріалами справи та не
спростовується відповідачем, Державною податковою інспекцією в м.
Свердловську.
Доводи Державної податкової інспекції у м. Свердловську щодо зміни
форми податкової звітності судами підставно відхилені з огляду на
положення абзацу 2 пп. 4.4.2 "з" п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р.
№ 2181-111, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97р.
У відповідності з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від
03.04.97р. у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Згідно з частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків
облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку
має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету.
Отже, за змістом вищенаведеної норми Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, платник
податку не позбавлений права звертатися до суду з позовами про
стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю у зв'язку з
несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість, оскільки в
ній йдеться про стягнення не суми бюджетної заборгованості, а
коштів бюджету. Таким чином, під терміном "кошти" законодавець
визначає і суму бюджетної заборгованості , і суму нарахованих на
неї процентів. Крім того, нарахування процентів без їх
відшкодування саме по собі не має сенсу , оскільки не тягне за
собою жодних правових наслідків ані для платника податку, ані для
бюджету і тому суперечить змісту вищезазначеного Закону.
Відповідно до пунктів 6.3 - 6.5 Порядку ( z0263-97 ) (z0263-97)
податкові
органи в особовому рахунку платника податку за прострочення
терміну відшкодування податку на додану вартість нараховують
проценти (на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення). Податкові органи повідомляють платника
податку про належні йому суми процентів за бюджетною
заборгованістю. За заявою платника податку суми нарахованих
процентів можуть бути перераховані на його розрахунковий рахунок
або направлені на погашення податкового зобов'язання з податку на
додану вартість.
Затверджена Порядком ( z0263-97 ) (z0263-97)
форма висновку про суми
відшкодування податку на додану вартість містить вказівки про
відшкодування з бюджету загальної суми відшкодування, у тому числі
процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Звідси випливає, що твердження відповідача-2 про відсутність
механізму відшкодування процентів з Державного бюджету повністю не
відповідають діючому законодавству.
Тому, колегія суддів вважає, що доводи Державної податкової
інспекції у м. Свердловську, стосовно безпідставності стягнення
процентів до повного перерахування коштів з бюджету, помилкові.
Як встановлено господарськими судами бюджетна заборгованість за
звітні періоди не відшкодована, тому вимога позивача щодо
нарахування процентів відповідно до Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
правомірна.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
Луганської області від 10.02.2004 року № 1344/10 на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2004 року у
справі № 43 залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 22.12.2003 року у справі № 43
- без змін.