Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім"

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року

у справі № 802/4380/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім"

до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вімексім" (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року № 0001562201.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року № 0001562201.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року апеляційну скаргу Інспекції задоволено: постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В письмових запереченнях Інспекція не погодилась із доводами, наведеними позивачем в касаційній скарзі, просила залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами перевірки позивача, складено акт від 18 липня 2014 року № 1147/2200/37338260, згідно з яким Товариство порушено вимоги, зокрема, пунктів 160.1, 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що Товариством не надано довідки, яка б підтвердила, що нерезидент "KLINGWAL LIMITED" є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, або інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України, які би давали можливість підприємству під час виплат доходів нерезиденту у вигляді відсотків за користування кредитом застосувати правила міжнародної Угоди між урядом Республіки Кіпр і урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік щодо уникнення подвійного оподаткування прибутку і майна, підписаного у Москві 29 жовтня 1982 року (196_050) , яка продовжує діяти між Республікою Кіпр і Україною, в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що наданий позивачем належним чином апостильований сертифікат підтверджує статус компанії "KLINGWAL LIMITED", яка є резидентом Кіпру у відповідності із Угодою між Урядом Республіки Кіпр та Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік щодо уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, з 05 грудня 2006 року по дату видачі відповідного Сертифікату, тобто по 02 травня 2013 року, а відтак, у період 2012 року статус компанії "KLINGWAL LIMITED" як податкового резидента є підтвердженим.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що наданий позивачем сертифікат та його легалізуючі документи (апостиль), переклад датовані травнем 2013 року, в той час коли спірні податкові відносини стосуються саме оподаткування у 2012 році. Оскільки на час сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб вказані документи не існували у позивача були відсутні такі документи, відсутні підстави у позивача застосувати правила міжнародного договору України між урядом Республіки Кіпр і урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік щодо уникнення подвійного оподаткування прибутку і майна, підписаного у Москві 29 жовтня 1982 року, яка продовжує діяти між Республікою Кіпр і Україною, в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 160.1 статті 160 ПК України передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (пункт 160.2 статті 160 ПК України).

Згідно з пунктом 1 статті 7 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр (яка ратифікована 04 липня 1983 року, набрала чинності 26 серпня 1983 року) про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна дивіденди, що сплачуються особою з постійним місцезнаходженням в одній Договірній Державі особі з постійним місцезнаходженням у другій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Відповідно до вимог пункту 103.1 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 ПК України визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Згідно з пункту 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У пункту 103.5 статті 103 ПК України зазначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що необхідною умовою застосування звільнення платника податків від оподаткування, що передбачено Угодою між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр, є факт наявності у нерезидента України статусу резидентства в Республіці Кіпр на момент здійснення операцій між резидентом та нерезидентом України.

За змістом регульованих правовідносин такий факт підтверджується документом, що виданий компетентним (уповноваженим) органом Республіки Кіпр, за формою, затвердженою згідно із законодавством такої країни, і повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України. Чинне законодавство не встановлює вимог щодо дати документа, який підтверджує статус резиденства особи в Республіці Кіпр, водночас цілком зрозумілим є те, що такий документ не може бути виданий раніше, аніж відбулися операції між суб'єктами господарювання, оскільки жоден орган не має компетенції видавати документи, які засвідчують факт резиденства особи наперед.

З огляду на те, що наявний у матеріалах справи сертифікат від 2 травня 2013 року (а.с. 165-167) - виданий компетентним (уповноваженим) органом Республіки Кіпр, належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України, містить відомості про те, що з 5 грудня 2006 року по 2 травня 2013 року контрагент позивача, як резидент підлягав оподаткуванню прибутку зі всіх джерел в Республіці Кіпр, позивач, виплачуючи у третьому та четвертому кварталах 2012 року відсотки такому контрагенту, мав право на звільнення від оподаткування, як це визначено Угодою між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр.

Відтак, висновки відповідача та суду апеляційної інстанції про необхідність сплати позивачем податку на прибуток не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім" задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.