ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 справа N 6/198
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у СДПІ по роботі з великими
відкритому платниками податків у м. Запоріжжі
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 10.02.2004
у справі № 6/198
господарського суду Запорізької області
за позовом Приватного виробничо-торгового
підприємства "І"
до СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі,
ДП "ІЦ" Міністерства юстиції
України
про визнання недійсним повідомлення та
про спонукання скасувати реєстрацію
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.11.2003 у
справі № 6/198, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 10.02.2004 позов задоволено
частково: зобов'язано ДП "ІЦ" Міністерства юстиції України
виключити запис про реєстрацію застави рухомого майна Приватного
виробничо-торгового підприємства "І", внесену 23.06.2003, зі
змінами від 14.07.2003. Провадження у справі в частині визнання
недійсним повідомлення № 5192/24-113 від 20.06.2003 СДПІ по роботі
з великими платниками податків у м. Запоріжжі припинено на
підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Стягнуто з СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі на користь позивача витрати по сплаті
державного мита у сумі 42, 50 грн. та 59 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Запоріжжі просить скасувати постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 10.02.2004 та рішення
господарського суду Запорізької області від 06.11.2003 у справі
№ 6/198 в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
норм ст.ст. 1, 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та Постанови
Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів,
які є підставою для звільнення активів платника податків з-під
податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав
рухомого чи нерухомого майна" від 29.11.2001 № 1608, ст. 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач та відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин
справи, встановлених господарськими судами.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що Приватне виробничо-торгове підприємство "І" звернулось з
позовом до господарського суду про визнання недійсним повідомлення
про податкову заставу № 5192/24-113 від 20.06.2003 СДПІ по роботі
з великими платниками податків у м. Запоріжжі та спонукання
скасувати реєстрацію податкової застави рухомого майна позивача у
Державному реєстрі застав рухомого майна, посилаючись на
безпідставне внесення відповідного запису до Державного реєстру
застав рухомого майна у зв'язку з відсутністю у позивача на цей
час податкового боргу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо законності
і обгрунтованості вимог позивача в частині спонукання скасувати
реєстрацію податкової застави рухомого майна позивача з огляду на
наступне.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ з метою
захисту інтересів бюджетних споживачів у податкову заставу
передаються активи платника податків, що має податковий борг.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг -
це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх
наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом,
але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на
суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено порядок узгодження сум податкових
зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення
податкового боргу.
Пунктом 8.3 ст. 8 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що податковий
орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в
державному реєстрі застав нерухомого майна за умови строку дії
такої податкової застави більш як десять календарних днів.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що на момент реєстрації податкової застави податкове зобов'язання
не було узгоджено, тобто податковий борг у позивача був відсутній,
у зв'язку з чим запис до Державного реєстру застав рухомого майна
про виникнення податкової застави на майно позивача 06.01.2003, а
потім 08.01.2003 було внесено безпідставно, у зв'язку з чим було
порушено права і законні інтереси позивача.
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки
господарських судів щодо припинення провадження у справі на
підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у частині позовних
вимог про визнання недійсним повідомлення про податкову заставу
від 20.06.2003 № 5192/24-113 з огляду на наступне.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
право податкової застави виникає
згідно із законом та не потребує письмового оформлення, у зв'язку
з чим цілком правомірними є висновки господарського суду про те,
що надсилання повідомлення про виникнення податкової застави не є
обов'язковим, а оскаржуване повідомлення про податкову заставу у
вигляді листа носить інформаційний характер та не порушує прав і
обов'язків позивача.
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки
господарського суду апеляційної інстанції щодо покладення судових
витрат на СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.
Запоріжжі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито у
спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,
покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних
вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський
суд має право покласти на неї державне мито незалежно від
результатів вирішення спору.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд
відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати державного мита.
За таких обставин, постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 10.02.2004 у справі № 6/198 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 10.02.2004 у справі № 6/198 -
без змін.