ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 25/430
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у
відкритому
судовому
засіданні
касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції
скаргу у м. Києві по роботі з великими платниками
податків
на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.09.2002р.
та
постанову Київського апеляційного господарського суду
від 25.02.2004р.
зі справи № 25/430
за позовом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України”, м. Київ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками
податків
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Громніцький Ю.П. (довіреність від 14.04.2002р.
№ 14/167)
від відповідача: Мельник Н.І. (довіреність від 15.01.2004р.
№ 1150/9/10-1200)
Даниленко О.В. (довіреність від 09.06.2004р. № 13973/9/10-1200)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 23.04.04 р., надіслана 23.04.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
НАК “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду
м. Києва з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими
платниками податків про визнання недійсним рішення інспекції від
02.09.2002р. № 8/24-20077720 “Про застосування адмінарешту
активів платника податків”, посилаючись на те, що зазначене
рішення, прийняте згідно п. 9.1.2 ст. 9 Закону України від
21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, яким передбачено застосування
адмінарешту активів платника податку у разі відмови останнього
від проведення документальної перевірки, тоді як працівникам
СДПІ було відмовлено у проведенні позапланової перевірки.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.09.2002р. (суддя
Муравйов О.В.) порушено провадження у справі з призначенням її
до розгляду на 26.09.2002 р.. З метою забезпечення позову
пунктом 4 ухвали господарського суду заборонено СДПІ до
вирішення спору надсилати рішення про арешт активів банкам,
обслуговуючим НАК “Нафтогаз України”, іншим особам, у володінні,
розпорядженні або користуванні яких перебувають активи
останньої, організовувати опис активів позивача, вилучення
оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських
документів та складати опис на підставі спірного рішення.
Зазначена ухвала в частині забезпечення позову оскаржена СДПІ в
апеляційному порядку, при якому постановою Київського
апеляційного господарського суду від 25.02.2004р. (судді Новіков
М.М. – головуючий, Мартюк А.І., Мачульський Г.М.) залишена без
змін.
Постанова апеляційної інстанції вмотивована тим, що
Господарський процесуальний кодекс передбачає таку процесуальну
дію суду як забезпечення позову, яка допускається на будь-якій
стадії провадження у справі і є засобом запобігання можливим
порушенням майнових справ чи охоронюваних законом інтересів
юридичної або фізичної особи. Згідно зі ст. 67 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позов забезпечується,
зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що
стосуються предмета спору.
В поданій касаційній скарзі СДПІ вважає, що при прийнятті
постанови судом були порушені вимоги ст. 9 Закону України від
21.12.2000 р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме п. 9.3.3 п. 9.3,
яким передбачено, що арешт може бути накладено на активи строком
до 96 годин від години підписання відповідного рішення
керівником податкового органу.
Порядок зупинення адмінарешту регулюється п. 9.5 цього Закону, в
якому відображено виключний перелік підстав зупинення
адмінарешту. Виходячи із цих норм СДПІ вважає, що граничний
строк дії адмінарешту є сталим і не може бути зупинений в
судовому порядку за виключенням прийняття рішення судом про
зупинення адмінарешту згідно з вимогами законодавства з питань
банкрутства. Також, СДПІ посилається на те, що статтею 1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачена можливість звернення до господарського суду за
захистом вже порушених або оспорюваних прав і законних
інтересів, проте вказана норма не наділяє суб”єктів
підприємницької діяльності можливістю звернення до господарських
судів із позовом про заборону вчиняти певні дії.
СДПІ посилається на порушення судом приписів ст. 66
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки “відсутня реальна загроза неможливості або утруднення
виконання рішення суду як підстави для вжиття заходів щодо
забезпечення позову”. СДПІ звертає увагу на те, що оспорюваним
рішенням до позивача був застосований умовний адмінарешт активів
позивача, який безпосередньо не є забороною здійснення
виробничої діяльності платника податків та не передбачає
ймовірності виникнення збитків у платника податків.
У відзиві на касаційну скаргу НАК “Нафтогаз України” просить
залишити без задоволення касаційну скаргу СДПІ, повернути справу
до господарського суду м. Києва для розгляду по суті. При цьому,
позивач звертає увагу суду на те, що при прийнятті СДПІ рішення
про умовний адміністративний арешт активів було заборонено
відчуження активів НАК “Нафтогаз України”, накладено арешт на
всі рахунки в установах банків, у зв’язку з чим виникла загроза
опису активів Компанії, вилучення оригіналів первинних
фінансово-господарських та бухгалтерських документів, що
фактично заблокувало б господарську діяльність Компанії.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за заявою сторони, прокурора чи
його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має
право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову
допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду. Отже, як випливає з
приписів зазначеної норми, господарський суд має право прийняти
заходи щодо забезпечення позову як гарантії реального виконання
судового рішення.
НАК “Нафтогаз України” подано позов про визнання недійсним
рішення СДПІ від 02.09.2002р. № 8/24-20077720 “Про застосування
адмінарешту активів платника податків”, яке має діяти в просторі
протягом певного часу (96 годин), встановленого п.п. 9.3.3
п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про порядок погашення зобовязань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами”.
У випадках, коли в заяві про визнання недійсним акта державної
податкової інспекції міститься вимога про забезпечення позову,
господарському суду слід виходити з того, що в разі задоволення
позову ніякої реальної загрози утруднення або неможливості
виконання рішення фактично не існує, а тому підстави для вжиття
заходів забезпечення позову відсутні.
За таких обставин клопотання заявника про забезпечення позову не
підлягало задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку
про неправильне застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм процесуального права, що зумовлює скасування п. 4
ухвали господарського суду м. Києва від 04.09.2002 та постанови
Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2004р.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду м. Києва від 04.09.2002р. (п. 4
резолютивної частини) та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.02.2004р. зі справи 25/430 скасувати.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків –
задовольнити.