ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2004                                     Справа N 20-5/177

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ТОВ “А”

скаргу

на постанову                 Севастопольського апеляційного

                             господарського суду від 24.12.2003

                             року

у справі за позовом          ТОВ виробничо – будівельної фірми

                             “С”

до                           ТОВ “А”

про   стягнення 587 391, 87 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у липні 2003 року, ТОВ виробничо–будівельна фірма “С” звернулась

до  суду  з  позовом у якому, посилаючись на неналежне виконання

ТОВ  “А”  своїх договірних зобов‘язань просило стягнути на  його

користь  540  200  грн.  заборгованості за  виконані  будівельні

роботи  згідно  договору  від 10.01.2002  року,  7  865,31  грн.

відсотків  та  39 326,56 грн. пені за несвоєчасні розрахунки,  а

всього 587 391,87 грн.

У  зустрічному  позові  відповідач просив  зобов‘язати  позивача

демонтувати збудоване посилаючись на незаконність будівництва  і

перешкоди у користуванні землею.

Рішенням  господарського суду міста Севастополя  від  30.09.2003

року,    залишеним   без   змін   постановою   Севастопольського

апеляційного  господарського суду  від  24.12.2003  року,  позов

задоволено  частково. На користь позивача  стягнуто  233  787,26

грн.,  з  яких  230 433 грн. основного боргу, а  3  354,26  грн.

річні.

У   касаційній  скарзі  відповідач  посилається  на  неправильне

тлумачення  і  застосування судом норм матеріального  права,  що

регулюють  спірні  відносини  і просить  постановлені  у  справі

судові  рішення скасувати, а провадження у справі  припинити  за

відсутності предмету спору по первісному позову.

Заслухавши  суддю–доповідача,  перевіривши  матеріали  справи  і

обговоривши наведені відповідачем доводи судова колегія  вважає,

що  рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного  суду

підлягають  скасуванню, а справа направленню  на  новий  судовий

розгляд виходячи з наступного.

Постановляючи  про часткове задоволення позову суди  виходили  з

обов‘язку відповідача оплатити виконану роботу виходячи з  вимог

ст. 161, 162, 342 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Проте  з  наведеними судами мотивами задоволення позову повністю

погодитись  не  можна, оскільки зроблені  вони  без  повного  та

всебічного з‘ясування дійсних обставин справи.

Підрядний  контракт  у  будівництві є  основним  документом,  що

забезпечує  узгоджену діяльність його учасників на  весь  період

будівництва.

При  цьому  основним  обов‘язком підрядника  є  виконання  робіт

відповідно до вимог проектної документації, будівельних норм  та

правил,   графіків  виробництва  робіт,  а  замовника   прийняти

закінчені будівництвом об‘єкти і оплатити їх.

Із  наявних  же у справі матеріалів вбачається, а  ця  обставина

позивачем  і  не  оспорюється, що будівництво здійснювалось  без

відведення     земельної    ділянки    і    проектно–кошторисної

документації.

Не погоджувались сторонами і строки виконання робіт.

За  таких  обставин, приступаючи до виконання будівельних  робіт

без погодження терміну їх початку та проекту відповідач діяв  на

свій  ризик, а тому розглядаючи цей спір суд зобов‘язаний був  з

урахуванням   заперечень  відповідача  щодо  фактичного   обсягу

виконаних робіт і невідповідності їх замовленню перевірити, який

же  у  дійсності  обсяг  робіт  виконано  і  чи  відповідало  це

замовленню з боку відповідача.

Проте  пославшись лише на акти виконаних робіт, як  на  підставу

правомірності заявлених вимог, достовірність наведених  у  актах

даних  суд не перевірив, доводів, які б спростовували твердження

відповідача   про   невідповідність  їх  фактичним   обсягам   і

замовленню  не  навів, а тому висновки суду щодо права  позивача

вимагати  стягнення  зазначеної у актах суми  не  можна  визнати

обґрунтованими,  а постановлені з цього приводу  судові  рішення

законними.

При  новому  розгляді  спору суду необхідно врахувати  наведене,

повно та всебічно ясувати дійсні обставини справи, зокрема  щодо

правомірності будівництва, відповідності його замовленню  і  при

встановленні  факту самовільного будівництва, із  залученням  до

участі  у справі власника землі та враховуючи зустрічні  вимоги,

обговорити  питання  про  те, ким і  за  чий  рахунок  необхідно

здійснити  демонтаж  збудованого та кому повинні  бути  передані

будівельні  матеріали, а з урахуванням уже  встановленого,  його

правової оцінки постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення  господарського  суду міста Севастополя  від  30.09.2003

року,  постанову  Севастопольського апеляційного  господарського

суду  від 24.12.2003 року скасувати, а справу направити на новий

судовий розгляд у іншому складі суддів.