Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 2-15/13576-2003
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у м. Сімферополі
Києві
касаційну скаргу
На постанову від 10 березня 2004р.
Севастопольського
апеляційного Господарського суду
за позовом Підприємства "ИС"
до Державної податкової інспекції
у м. Сімферополі
про визнання недійсними податкових вимог
судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Підприємством "ИС" у вересні 2003р. заявлений позов про визнання
недійсною і відміну податкової вимоги ДПІ у м. Сімферополі від
11.04.2002 № 1/1011 та податкової вимоги від 18.02.2003 № 1/518.
Водночас позивач просив зобов'язати ДПІ внести відповідні зміни до
свого особистого рахунку та списати податкову заборгованість зі
сплати єдиного податку у сумі 1234,60 грн. і 110,39 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство виконало
зобов'язання перед бюджетом щодо сплати єдиного податку як за
травень 2001р. так і за 2-й квартал 2001р., платіжні доручення на
сплату зобов'язань передано до установи банку АК АПБ "У"
своєчасно, тому з огляду на вимоги підпункту 16.5.2 статті 16
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
підприємство звільняється від відповідальності за
порушення строків зарахування податків до бюджету.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
27.11.-10.12.2003р., ухваленим суддею, позовні вимоги задоволені
частково. Резолютивною частиною рішення визнана недійсною
податкова вимога ДПІ у м. Сімферополі від 11.04.2002 № 1/110 в
частині сплати єдиного податку на суму 1103,8 та 2,32 грн. пені,
визнана недійсною податкова вимога ДПІ від 18.02.2003 № 1/518.
Зобов'язано відповідача внести відповідні зміни до особового
рахунку позивача та виключити податкову заборгованість за травень
2001р. і за 2-й квартал 2001р. на загальну суму 1234,60 грн. В
частині відміни оспорюваних податкових вимог ДПІ господарський суд
на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження у справі через
непідвідомчість даного спору господарським судам. Оспорювані
податкові вимоги визнані недійсним через їх невідповідність
приписам підпункту 16.5.1 статті 16 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Севастопольський Апеляційний господарський суд постановою від 10
березня 2004 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу ДПІ у м. Сімферополі без задоволення. Постанова
апеляційного господарського суду вмотивована приписами пункту 10.1
статті 1, пункту 8.7 статті 8 та підпункту 16.5.1 статті 16 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і
статті 22 Закону України.
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі вважає, що рішення
та постанова господарського суду прийняті з порушенням
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати рішення та постанову у справі і відмовити позивачеві у
задоволенні його позовних вимог. При цьому заявник обґрунтовує
касаційну скаргу тим, що підпункт 16.5.1 статті 16 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає,
що за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених
законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний
день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених
для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також
несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення
порядку своєчасного та повного внесення податку, збору
(обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів)
звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне
зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових
фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Однак, як
зауважує податкова служба, приписами пункту 5 статті 50 Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
передбачено, що податки, збори
(обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються
зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на
єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Наголошує на
тому, що судами не прийнято до уваги приписи пункту 30.1 статті 30
Закону України відповідно до вимог якої переказ вважається
завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок
отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Державна
податкова інспекція вважає, що податковий борг позивача, що виник
в результаті банкрутства АКБ "У", залишається за платником
податків - позивачем, і підлягає перерахуванню в бюджет
безпосередньо платником податків.
Підприємством "ИС" відзив на касаційну скаргу не надісланий.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки господарським судом відзначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що позивачем були оформлені
та скеровані до установи банку - ОПЕРУ КДБ "У" м. Сімферополь
платіжне доручення № 1406.2001 № 39 на сплату єдиного податку за
травень 2001р. на суму 89,60 грн. та платіжне доручення від
19.06.2001 № 35 на сплату єдиного податку за 2-й квартал 2001р. на
суму 1145 грн. Зазначені платіжні доручення були прийняті до
виконання ОПЕРУ КДБ "У" та грошові кошти на загальну суму 1234,60
грн. списані з розрахункового рахунка Підприємства, але зазначена
сума в бюджет не поступила. Таким чином, позивач вчасно сплатив
податок відповідно до Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, але сума податку не надійшла до
бюджету через названий банк. У зв'язку з цим ДПІ у м. Сімферополі
були направлені позивачеві податкові вимоги від 11.04.2002
№ 1/1011та від 18.02.2003 № 1/518
Підпунктом 16.5.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що відповідальність за
порушення строків зарахування податків до бюджету з вини банку він
несе відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного
внесення податку до бюджету, тобто і іншу, крім нарахування пені,
відповідальність встановлену Законом.
У розумінні Закону України "; переказ грошей - це рух певної суми
грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі
йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа,
яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування
та подання відповідного документу на переказ або використання
спеціального платіжного засобу. Крім того, відповідно до підпункту
22.4 статті 22 Закону України "; при використанні розрахункового
документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту
прийняття платника розрахункового документа на виконання. Банки
мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового
документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей,
то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна
система. Відповідальність банків при здійсненні переказу
визначається положеннями статті 32 Закону України ";, якою зокрема
передбачено право отримувача на відшкодування банком, що
обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення
цим банком строків виконання документа на переказ.
Згідно підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 16.3 статті
16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
виконання платником зобов'язання по перерахуванню в
бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання
в банк платіжного доручення та перерахування сум податку. Саме з
поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язує настання певних правових наслідків. Зокрема, приписами
підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону
передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу
закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника
податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.
Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою
подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме
з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до
бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового
боргу платником податку.
Наведене свідчить про законність висновків місцевого та
апеляційного суду, щодо встановлення факту належного і вчасного
виконання платником податку обов'язку зі сплати єдиного податку за
сплаті податку на додану вартість за травень 2001р. та 2-й квартал
2001р., та унеможливлює висновок про відповідність приписам
податкового законодавства податкових вимог. При цьому враховується
лист Регіонального уповноваженого ліквідатора АК АПБ "У" по
Автономній Республіці Крим № 11/2-04/17771 про визнання ДПІ у м.
Сімферополі кредитором АК АПБ "У" по даним грошовим коштам у
повному обсязі.
Визнається хибним посилання податкової служби у підтвердження
доводів касаційної скарги на положення пункту 5 статті 50
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
яким передбачено, що
податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного
бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з
моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного
бюджету, оскільки цим Кодексом регулюються бюджетні відносини,
тоді як платник податків не є безпосередньо суб'єктом бюджетних
відносин і несе відповідні зобов'язання щодо платежів до бюджету
та державних цільових фондів на підставі норм законодавства про
оподаткування. Приписами частини 5 статті 50 Бюджетного Кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
визначається момент саме зарахування
відповідних сум до бюджету, і зміст цієї норми не дає підстав для
ототожнення термінів "зарахування" і "сплата" податків, зборів,
(обов'язкових платежів).
За таких обставин, переглянуті рішення і постанова у справі
відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної
скарги визнаються не переконливими, оскільки не спростовують
висновків суду, які викладені в рішенні та в апеляційній
постанові, а відтак підстав для їх скасування не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
27.11.-10.12.2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10 березня 2004 року у справі
№ 2-15/13576-2003 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.