ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10.06.2004 Справа N 8/399
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача), суддів,
за участю представника позивача;
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "К" на рішення господарського
суду Донецької області від 11 грудня 2003 року та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 4 лютого 2004 року
у справі за позовом ТзОВ "К" до ВАТ "Б" про стягнення 161834, 28
гривень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року ТзОВ "К" звернулось до господарського суду
Донецької області з позовом до відповідача про стягнення 161834,
28 гривень заборгованості за виконані роботи.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11 грудня 2003
року в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 4
лютого 2004 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, 20 березня 2000 року між сторонами у справі
був укладений договір субпідряду № 58 на будівництво шляху до
станції "М", відповідно до умов, якого позивач протягом
квітня-жовтня та грудня 2000 року виконав для відповідача роботи
на загальну суму 408067, 28 грн. і з урахуванням часткового
погашення заборгованості відповідачем, заборгованість становить
161834, 28 грн.
Факт виконання вказаних робіт підтверджується актами приймання
виконаних робіт, підписаних сторонами.
Судом першої інстанції вірно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що у травні, липні, вересні та листопаді 2000 року
відповідач відвантажив позивачеві паливномастильні матеріали на
суму 172172, 01 грн.
Враховуючи, що згідно ст. 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права і
обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а
також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені
законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов'язки, позивач
зобов'язаний був сплатити вартість паливно-мастильних матеріалів.
Виходячи з того, що строк виконання зобов'язання по оплаті
паливно-мастильних матеріалів сторонами не визначений, то у
відповідності із ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор вправі
вимагати виконання, а боржник повинен виконати таке зобов'язання в
семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.
Така вимога була пред'явлена відповідачем 23 жовтня 2003 року, але
позивачем залишена без задоволення.
На підставі ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої
настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом
витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної
інстанцій правильно встановили наявність обставин, з якими закон
пов'язує можливість зарахування вимог. Тобто, позивач є кредитором
відповідача за зобов'язанням сплатити за виконані роботи, а
відповідач є кредитором позивача за зобов'язанням сплати за
поставлені паливо-мастильні матеріали. Ці вимоги є зустрічними і
однорідними, оскільки взаємні зобов'язання позивача і відповідача
є грошовими.
Також, суд, приймаючи рішення, обгрунтовано встановив, що на
момент розгляду справи у відповідача виникло право вимагати від
позивача виконання зобов'язань по сплаті вартості поставлених
паливно-мастильних матеріалів, а про проведення зарахування
зустрічної однорідної вимоги відповідачем заявлено в межах
встановленого ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строку позовної
давності.
Таким чином, у рішенні, залишеним без змін апеляційним судом,
місцевий суд вірно застосував норми матеріального права і
обгрунтовано відмовив позивачеві в позові.
За таких обставин судові рішення відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 11 грудня 2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
4 лютого 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "К"
- без задоволення.