ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.06.2004                                      Справа N 19/615пд

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 16.09.2004

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого Остапенка М.І.

     суддів: Борденюк Є.М. Харченка В.М.

     розглянувши касаційну скаргу МКП "Маріупольтепломережа"

     на постанову  Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 року

     у справі за позовом МКП "Маріупольтепломережа"

     до ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування"

     про визнання угоди недійсною

     В С Т А Н О В И В:

     у жовтні 2002 року МКП "Маріупольтепломережа"  звернулось  до
господарського  суду  Донецької  області з позовом до ВАТ "АЗОВ" в
якому  посилаючись  на  неправомірність   здійснення   розрахунків
векселями  просило  визнати  недійсним  додаткову  угоду  N  2  до
договору N 8 - Е -  98  від  20.11.1998  року  та  акти  приймання
векселів N    663343389215146    на   суму   375   тис.   грн.   і
N 66334389215150 на суму 836162,1 грн.

     Рішенням господарського   суду    Донецької    області    від
14.11.2003 року   позов   щодо   недійсності   передачі   векселів
задоволено. У решті позову відмовлено.

     Постановою Донецького апеляційного  господарського  суду  від
15.01.2004  року  рішення  суду  першої інстанції щодо недійсності
передачі векселів змінено і у позові у цій частини  відмовлено.  У
решті рішення залишено без змін.

     У касаційній   скарзі   позивач  посилається  на  неправильну
правову  оцінку  апеляційним  судом  обставин  справи  і   просить
прийняту ним постанову скасувати,  а рішення суду першої інстанції
залишити без змін.

     Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представників сторін,
перевіривши  матеріали  справи  і  обговоривши  доводи  касаційної
скарги  судова  колегія  не  вбачає  підстав  для  її  задоволення
виходячи з наступного.

     Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 20.11.1998 року
сторони уклали договір N 8 - Е - 98,  за умовами якого  відповідач
зобов'язався здійснити розрахунки з позивачем за надані комунальні
послуги його робітникам на суму 224611,44 грн.

     Додатковою угодою N 1 від 23.11.1998 року до договору сторони
збільшили обсяг взаємних зобов'язань до 3024611,44 грн.

     Спору щодо  цих  угод  та розрахунків векселями на цю суму не
має.

     Додатковою угодою N 2 сума боргових  зобов'язань  відповідача
збільшена до 4324611,44 грн.  і розрахунок здійснено ним векселями
N 663343389215146   та   N   66334389215150   на   загальну   суму
1211162 грн.,   які   були   прийняті   позивачем   згідно   актів
N 237/К59 - 45, N 237/К59 - 46.

     Як додаткова угоди N 2,  так  і  акти  приймання  -  передачі
векселів  підписані повноважними представниками позивача,  векселі
використані ним для здійснення розрахунків з третіми  особами,  їх
вартість   стягнена   з  нього  на  користь  відповідача  рішенням
господарського суду Донецької області від 15.01.2002 року,  а тому
за таких обставин апеляційний суд прийшов до правильного висновку,
що наведені позивачем мотиви,  щодо  недійсності  вчинених  дій  з
векселями  з посиланням на відсутність заборгованості і підписання
додаткової угоди неуповноваженою особою  відповідача  не  свідчать
про недійсність вчиненого, правильно відмовив у задоволенні позову
і підстав для скасування судового рішення з наведених у касаційній
скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

     Враховуючи наведене,   керуючись   ст.   ст.   111-9,  111-11
ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський  суд  України,  -
П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу   залишити   без  задоволення,  а  постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2004 року, -

без змін.