ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 22/151
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В. (доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Державного підприємства Веліканов К.С., Задорожний А.М.,
"Національна енергетична компанія" Зеленін В.Б.
НАК "Нафтогаз України" Костя І.Ю., Грейц А.З.
розглянувши касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2004 р.
у справі N 22/151 господарського суду м. Києва
за позовом Державного підприємства "Національна енергетична
компанія"
до НАК "Нафтогаз України"
про стягнення 2 115 798,82 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Катрич В.С.) від
09.12.2003 р. в позові відмовлено.
Київський апеляційний господарський суд (судді Бондар С.В.,
Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) переглянув вказане рішення і постановою
від 09.03.2004 р. скасував його, а позов задовольнив.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" постанову
апеляційної інстанції вважає такою, що суперечить нормам
матеріального і процесуального права, тому просить її скасувати, а
рішення місцевого суду залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін
Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Державним підприємством "Національна енергетична компанія
"Укренерго" в особі Південно-Західної електроенергетичної системи
заявлено позов до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" про стягнення 2 115 798 грн. 82 коп., у тому числі
1 558 829,21 грн. основного боргу, 475 131,14 грн. збитків від
інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що за
підрахунками позивача складає 81 838,47 грн.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що між
Південно-Західним регіональним диспетчерським центром
(південно-Західний РДЦ), правонаступником якого є Південно-Західна
електроенергетична система НЕК "Укренерго", та акціонерним
товариством "Укргазпром", правонаступником якого є НАК "Нафтогаз
України", укладено договір N 1 від 16.08.1997 р., згідно якого
відповідач зобов'язаний провести розрахунки за надані послуги по
передачі електричної енергії.
За твердженням позивача, відповідач за транспортування йому
електроенергії розрахувався лише частково і згідно акта
взаємозвірки від 31.05.2001 р. основна сума заборгованості складає
1 558 829,21 грн..
Заявою від 10.11.2003 р. позивач зменшив суму позову і просив
стягнути з відповідача 1 558 829,21 грн. основного боргу,
192 847 грн. збитків від інфляції та три проценти річних з
простроченої суми, що за підрахунками позивача складає
71 015,47 грн..
Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий суд виходив
з того, що доданий позивачем акт звірки розрахунків від
06.11.2002 р. не може бути прийнятий судом як доказ правомірності
заявлених позивачем вимог, оскільки не містить даних про обсяги
електроенергії, що належать АТ "Укргазпром" в контексті пунктів
2.1.3; 2.2.2; 2.2.6 договору N 1 від 16.08.1997 р..
Крім того, в рішенні місцевого суду зазначено, що матеріалами
справи не доведена правомірність заявлених позовних вимог в межах
строку позовної давності, як цього вимагає ст. 71 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, а доказів пропуску строку позовної давності з
поважних причин позивач не надав. Клопотання про відновлення
пропущеного з поважної причини строку позовної давності у
встановленому чинним законодавством порядку суду не подано.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов,
Київський апеляційний господарський суд встановив, що позивач у
цій справі надав відповідачу послуги з транспортування
електроенергії, вартість яких (послуг), з урахуванням часткового
розрахунку відповідачем, складає 1 588 829,21 грн..
Київський апеляційний господарський суд також встановив, що
поданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок
обгрунтований.
Що стосується строку позовної давності, то в постанові
апеляційної інстанції зазначено, що термін дії договору N 1 від
16.08.1997 р. встановлений до 31.12.1992 р., однак згідно умов
цього договору він (договір) вважається щорічно продовженим, якщо
за місяць до закінчення строку не буде письмово заявлено однією із
сторін про відмову від даного договору. Доказів того, що згаданий
договір був розірваний в 1998 році відповідач не надав.
В постанові апеляційної інстанції зазначено також, що в
договорі N 1 від 16.08.1997 р. не міститься умов щодо часу
настання зобов'язання по сплаті заборгованості, тому відповідно до
ст. 165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою передбачено, що якщо строк
виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати в будь-який час, а боржник
повинен виконати зобов'язання в семиденний строк з дня
пред'явлення вимоги кредитором, 05.05.2000 р. направив відповідачу
відповідну претензію. Оскільки в семиденний строк відповідач не
сплатив борг, після закінчення цього терміну починається перебіг
строку позовної давності, тобто з 14.02.2000 р..
За вказаних обставин Київський апеляційний господарський суд
дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Вказаний висновок відповідає чинному законодавству та
обставинам справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2004 р. у справі N 22/151 господарського суду м. Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" без
задоволення.