ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2004 Справа N 11/416
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 02.02.04
у справі господарського суду Полтавської області
за позовом Державної податкової інспекції у м. Н-ську
до 1) СП "ХХХ", м. Н-ськ
2) ПП "YYY", м. Ч-ськ
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися
від відповідачів: 1) А.А.А. - дов. від 04.03.2004
2) не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 06.11.2003 господарського суду Полтавської області у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 02.02.2004 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 06.11.2003 господарського суду Полтавської
області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що визнання в судовому порядку
недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника
податку і його свідоцтва, як платники ПДВ, не є підставою для
визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання
юридичного значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за
договором можуть нести відповідальність за наявності вини.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДМІ у м. Н-ську звернулась у
Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що вони винесені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, зокрема, порушені вимоги
ст.49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки при
відхилені позову, заявленого на підставі цієї статті, судом не
взяті до уваги надані позивачем докази спрямованості умислу
суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування
прибутків та доходів, а саме, відомості про відсутність ПП "YYY"
за юридичною та фактичною адресами, дані про неподання податкової
звітності до органів державної податкової служби та про визнання
недійсними в установленому порядку установчих (статутних)
документів названого підприємства.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарський суд встановив, що відповідно до договору № 20-09/01
від 12.09.2001 ПП "YYY" зобов'язалось продати до 1000 тон нафти
сирої, а СП "XXX" - купити зазначену кількість нафти сирої. ПП
"YYY" була виписана податкова накладна за № 211 від 26.09.2001 на
загальну суму 93999,60 грн., в тому числі ПДВ - 15666 грн. На
виконання умов договору відповідачами підписані три акти
прийому-передачі нафти сирої від 31.10.2001.
Рішенням Ворошилівського місцевого суду м. Донецька від 20.12.2001
визнані недійсними установчі документи ПП "YYY", вказане рішення
набрало законної сили.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на той час), якщо угода укладена, з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності
умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в
доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі
виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в
доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні
на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із
сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернено другій
стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування
виконаного стягується в доход держави.
Статтею 29 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на той
час), встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав і
приймає на себе цивільні обов'язки, в тому числі і при укладанні
договорів, через свої органи, які діють у межах повноважень,
наданих їм законом або статутом. Отже, питання про наявність або
відсутність зазначеної мети у підприємства - сторони за спірною
угодою, визначаються виходячи з цілей, з якими при її укладанні
діяли від імені підприємства статутні органи або уповноважені
особи.
Господарським судом встановлено, що оскаржувана угода укладена
відповідачами до прийняття рішення Ворошиловським місцевим судом
м. Донецька про визнання недійсними установчих документів ПП
"YYY".
Позивачем не надано доказів порушення кримінальної справи за
ознаками ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
або порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати
податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації
установчих документів платника податку і його свідоцтва, як
платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими
суб'єктами господарювання юридичне значимих дій недійсними,
оскільки його контрагенти за договором можуть нести
відповідальність тільки за наявності вини.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 02.02.04 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № 11/416 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко