ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2004 Справа N 10/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
та клопотання Державної акціонерної холдінгової компанії "ХХХ"
Генеральної прокуратури України
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 17.02.04
у справі господарського суду Миколаївської області
за позовом прокурора м. Н-ська в інтересах держави в особі
Фонду державного майна України, ДАХК "ХХХ"
до 1) Н-ської міської Ради
2) ТОВ "YYY", м. Н-ськ
про визнання недійсним договору оренди землі
в судовому засіданні взяли участь представники:
від Генеральної прокуратури України: А.А.А. - старший прокурор
відділу
від позивача: Б.Б.Б. - дов. № 412/5 від 12.01.04; В.В.В. - дов. №
412/1383 від 07.06.04
від відповідачів: 1) Г.Г.Г. - дов. № 7170/20/12 від 26.09.03
2) Д.Д.Д. - дов. № 3965/18 від 24.12.04
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 15.01.2004 господарського суду Миколаївської області
у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 17.02.2004 Одеського апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Миколаївської області від
15.01.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів знаходження
майна компанії в межах відведених ТОВ СП "YYY" земельної ділянки.
Витрати на проведенні днопоглиблювальні роботи компенсовані
позивачу в період виконання зобов'язань за договором
купівлі-продажу.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДАК "XXX" звернулась у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що вони прийняті з неправильним
застосуванням норм матеріального права, у відповідності до яких
законодавець не пов'язує введення в експлуатацію об'єкту, його
стан з правомірним володінням цим об'єктом. У відповідності до
ст.128 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на той час,
право власності на майно виникло у позивача на підставі акту
прийому-передачі № 5-4/1 від 13.12.2001, у відповідності до якого
майно, зокрема, передано до статутного фонду, тобто у власність
позивача.
Колегією суддів задоволено клопотання Генеральної прокуратури
України про вступ у дану справу на стадії касаційного провадження
її представника.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що рішенням Н-ської міської ради
за № 5/15 від 26.09.2002 затверджено проект відведення земельної
ділянки загальною площею 203512 кв.м., зокрема 133 512 кв.м під
підхідними каналами, 70 000 кв.м під операційною акваторією, із
земель водного фонду міста, не наданих у власність або
користування, зарахувавши її до відкритих земель, для обладнання
водних підходів та операційної акваторії до
зерноперевантажувального терміналу на вул. Ч-ській, 1.
Даним рішенням Н-ської міської ради надано спільному
українсько-угорсько-англійському сільськогосподарському
підприємству "YYY" в оренду строком на 25 років, земельну ділянку
загальною площею 203 512 кв.м для обладнання та подальшого
функціонування водних підходів та операційної акваторії до
зерноперевантажувального терміналу на вул. Ч-ській, 1 (Я-ський
район).
На підставі зазначеного рішення між ТОВ СП "YYY" і міською радою
укладено договір оренди земельної ділянки за № 1275 від
08.10.2002.
10.10.2002 проведено державну реєстрацію договору, межі земельної
ділянки винесені в натурі, про що складено відповідний акт, тобто
здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи, які
надають право користуватись відведеною земельною ділянкою .
Твердження позивача про те, що дане майно було передано йому у
власність не може бути прийнято до уваги, оскільки
правовстановлюючих документів, які б свідчили про наявність права
власності, позивач суду не надав.
Перебування майна, зокрема, приміщень, споруд, будинків на балансі
підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це
майно. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку і не
визначає знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Підставами для визнання договору недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставина на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 17.02.2004 Одеського апеляційного господарського
суду зі справи № 10/17 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко