ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2004 Справа N 1/9-463
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому Жмеринської об’єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції у Вінницькій
касаційну скаргу області
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 18.03.2003 р.
у справі господарського суду Вінницької області
за позовом ВАТ “Жмеринське районне підприємство
“Агромаш”
до Жмеринської об’єднаної державної
податкової інспекції у Вінницькій
області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: Перепечай Ю.М. – голова правління, протокол № 4,
- відповідача: Марценюк В.Ф. – дов. від 08.06.2004 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2003
р. у справі № 1/9-463 позов ВАТ “Жмеринське районне підприємство
“Агромаш” (далі ВАТ Жмеринське РП “Агромаш”) до Жмеринської
об’єднаної державної податкової інспекції (далі Жмеринська ОДПІ)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від
29.04.2002 р. № 2-26/0 та від 24.05.2002 р. № 2-26/1 задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
18.03.2004 р. рішення господарського суду Вінницької області від
21.01.2003р. залишено без змін.
Жмеринська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить судові рішення у справі скасувати та прийняти рішення
про відмову у позові ВАТ “Жмеринське РП “Агромаш”. В
обґрунтування посилається неправильне застосування норм
матеріального права, а саме ст. 3, 4 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового акту, вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Могилів-Подільською
ОДПІ у квітні 2002 р. було проведено позапланову перевірку
дотримання вимог податкового законодавства ВАТ “Жмеринське РП
“Агромаш” за період з 01.01.2000 р. по 01.01.2002 р., за
результатами якої складено акт від 22.04.2002 р. № 26-03567285.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові
повідомлення-рішення від 29.04.2002 р. № 2-26/0 та від
24.05.2002 р. № 2-26/1, якими позивачу визначено податкові
зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 110007 грн., в
тому числі, основний платіж – 88006 грн., штрафні (фінансові)
санкції – 22001 грн.
Як зазначено в акті перевірки, підставою для збільшення
податкових зобов’язань з податку на додану вартість та
застосування штрафних санкцій стало неоподаткування податком на
додану вартість безоплатно переданих позивачем до Статутного
фонду дочірніх підприємств “Поллукс” та “Кастор”
товарно-матеріальних цінностей, які не є основними фондами, чим
було порушено вимоги п. 1. 4 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 р.
7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як встановлено в судами, рішенням загальних зборів акціонерів
ВАТ “Жмеринське РП “Агромаш” від 22.08.2000 р. на базі
структурних підрозділів ВАТ створено два дочірніх підприємства –
“Поллукс” та “Кастор”. Дочірні підприємства були створені шляхом
видўлення із складу ТОВ сукупних валових активів, які
забезпечують самостійну діяльність дочірніх підприємств на
підставі розподільчих балансів без здійснення бухгалтерських
проведень. Згідно п. 6 Статутів дочірніх підприємств їх статутні
фонди формуються з майна засновника, відповідно ДП “Поллукс” –
1648454 грн., ДП “Кастор” – 967722 грн. Поряд з передачею
основних фондів та товарно-матеріальних цінностей, до
новостворених підприємств частково перейшли також зобов’язання
щодо стягнення дебіторської заборгованості, в т.ч. до ДП
“Поллукс” – 102690,67 грн., до ДП “Кастор” – 30703,00 грн.
Згідно ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об’єктом оподаткування є операції з продажу
товарів (робіт, послуг). Пункт 1.6 ст. 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає, що
товарами є матеріальні і нематеріальні активи, а також цінні
папери і деривативи, які використовуються в будь-яких операціях,
крім операцій по їх випуску (емісії) і погашенню. Визначення
корпоративних прав дане в п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме,
корпоративні права - це право власності на частку (пай) у
статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на
управління, отримання відповідної частки прибутку такої
юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації,
відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи
створена така юридична особа у формі господарського товариства,
підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або
фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
П. п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що не є об’єктом
оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до
статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного
майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права,
у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію
України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі
митної території України; продажу за компенсацію сукупних
валових активів платника податку (з урахуванням вартості
гудвілу) іншому платнику податку.
Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи,
сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької
діяльності на постійній і регулярній основі і термін
використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.
Під терміном “основні фонди” слід розуміти цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких
матеріальних цінностей, та вартість який поступово зменшується у
зв’язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8
Закону України”Про оподаткування прибутку підприємств”).
Виходячи з вищевикладеного корпоративні права не є
товаром. Отже, операції по відчуженню корпоративних прав
відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.97 р. № 283/97-ВР не є
продажем. Таким чином, у емітента корпоративних прав не
виникають зобов’язання по податку на додану вартість через
відсутність об’єкта оподаткування.
При проведенні судово-бухгалтерської експертизи встановлено, що
документально підтверджується створення на базі структурних
підрозділів ВАТ “Жмеринське РП “Агромаш” двох дочірніх
підприємства – “Поллукс” та “Кастор” та передачу ВАТ як внесок у
їх статутний фонд товарно-матеріальних цінностей (незавершене
виробництво, сировині і матеріали, паливо, товари на складі,
готова продукція), дебіторської та кредиторської заборгованості.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів
першої та апеляційної інстанції, що у ВАТ “Жмеринське РП
“Агромаш” не виникають податкові зобов’язання з податку на
додану вартість відносно товарно-матеріальних цінностей та
заборгованості по розрахунках, переданих в статутні фонди
дочірніх підприємств у грудні 2000 року, оскільки відсутній як
об’єкт оподаткування, так і база оподаткування. А тому
донарахування позивачу 88006 грн. зобов’язання по ПДВ та 22001
грн. штрафних санкцій є необґрунтованим та не відповідає вимогам
діючого податкового законодавства.
Посилання скаржника на те, що судами не дослідженого питання про
використання дочірніми підприємствами, переданих до статутного
фонду товарно-матеріальних цінностей, включаючи
паливно-мастильні матеріали, на виробничі потреби до уваги не
приймається, оскільки чинне законодавство України не передбачає,
що підприємство, яке робить внесок, зобов’язане здійснювати
контроль щодо напрямків використання внесених ним основних
фондів.
Пункти 3.7 та 3.8 статутів даних підприємств передбачають, що
дочірні підприємства здійснюють володіння, користування і
розпорядження своїм майном, яке проводиться відповідно до мети
своєї діяльності під контролем засновника. Контрольні функції з
боку засновника реалізуються шляхом подання засновнику щорічного
балансу підприємства і щоквартальних звітів про його діяльність.
Здійснюючи право власності на майно, підприємства вчиняються
будь-які дії щодо нього, які не суперечать чинному законодавству
України, за винятком продажу майна, який може відбуватися тільки
за згодою правління засновника.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного суду
ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх
обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Жмеринської об’єднаної державної податкової
інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
18.03.2003р. у справі № 1/9-463 залишити без змін.