ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2004                                        Справа N 5/510

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в   м.   Києві

 касаційну  скаргу  ДП  ДАК “Х” “ЛЗ” на  постанову  Харківського

 апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р. у справі  за

 позовом  ТзОВ Науково-виробничого підприємства “Х”  до  ДП  ДАК

 “Х” “ЛЗ” 

про   стягнення сум

Заслухавши   пояснення  представника  відповідача,   перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

                       У С Т А Н О В И В:

У   жовтні   2003р.  ТзОВ  Науково-виробниче  підприємство   “Х”

пред’явило  в господарському суді позов до ДП ДАК “Х”  “ЛЗ”  про

стягнення 9707,11 грн. боргу згідно договору уступки вимоги  від

01.09.2003 р.

Рішенням    господарського   суду   Полтавської   області    від

25.11.2003р.,   залишеним   без  змін  постановою   Харківського

апеляційного  господарського суду від 03.02.2004р.,  позов  було

задоволено, з відповідача стягнуто 9707 грн. боргу з урахуванням

індексу інфляції та 3% річних.

В  касаційній  скарзі відповідач просить постанову  Харківського

апеляційного  господарського суду від  03.02.2004р.  та  рішення

господарського   суду  Полтавської  області   від   25.11.2003р.

скасувати  і  прийняти  нове рішення, яким  позов  залишити  без

розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального  та

процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно  до  ст.  161 ЦК УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
          (діяв  на  період

спірних   правовідносин)   зобов’язання   повинні   виконуватися

належним  чином  і в установлений строк відповідно  до  вказівок

закону,  акта  планування, договору,  а  при  відсутності  таких

вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Як  встановлено  судом  та підтверджується  матеріалами  справи,

29.09.2000р.  між Приватною фірмою “І” та ДП ДАК “Х”  “ЛЗ”  було

укладено договір б/н, згідно якого ПФ “І” своєчасно та в повному

обсязі виконала роботи на суму 10022,40 грн., що підтверджується

відповідним актом (а.с. 12-13).

Відповідач,  виконав свої зобов’язання частково, перерахував  ПФ

“І” грошові кошти в сумі 2000 грн.(а.с. 14).

01.09.2003р.  між  ПФ “І” та позивачем було укладено  угоду  про

уступку права вимоги, згідно якого останній отримав право вимоги

від  відповідача належного виконання зобов’язань по договору б/н

від 29.09.2000р.

З  огляду  вищевикладеного, суд прийшов до підставного  висновку

про задоволення позову.

Правильно  з  таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної

інстанції.

Доводи  касаційної  скарги не дають підстав  для  висновків  про

неправильне    застосування   судом   норм   матеріального    та

процесуального   права,  яке  привело  чи  могло   привести   до

неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і

на  недоведеність обставин справи, як і перевірку та  переоцінку

доказів,   та   виходячи  з  припису  ст.  111-7  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , це виходить за  межі

перегляду справи в касаційному порядку.

Керуючись   ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   -   111-12

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу  ДП ДАК “Х” “ЛЗ” залишити без  задоволення,  а

постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від

03.02.2004 р. без змін.