ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2004 Справа N 33/844
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Святошинському районі м.
судовому засіданні Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 27.02.04
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ДП "ЦМР"
до 1) ДПІ у Святошинському районі м.
Києва
2) Відділення Державного
казначейства у Святошинському районі
м. Києва
про стягнення 19612544 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
ДПІ у Святошинському р-ні:
ВДК у Святошинському р-ні:
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 26.12.03 господарського суду м. Києва позовні вимоги
щодо стягнення 19612544 грн. бюджетної заборгованості задоволено з
посиланням на пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 48 гл. 8 розд. ІІ Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
та доведеність матеріалами справи суми
бюджетного відшкодування.
Постановою від 27.02.04 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 26.12.03 залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Святошинському районі
м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на невірне
застосування судами норм матеріального права, а саме: пп. 7.7.1
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справ в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, ДП
"Український центр механізації колійних робіт" подало до ДПІ у
Святошинському районі м. Києва податкові декларації з податку на
додану вартість за травень, червень, липень, вересень 2003 року.
23.10.03 р. позивачем було подано уточнені декларації за травень,
червень, липень 2003 року, якими передбачалось відшкодування
шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.
Факт своєчасного подання позивачем до ДПІ у Святошинському районі
м. Києва податкових декларацій за травень, червень, липень,
вересень 2003 року (податкові декларації знаходяться в матеріалах
справи) встановлено місцевим господарським судом та підтверджено
судом апеляційної інстанції, а також зясовано, що за результатами
звітних періодів травень, червень, липень, вересень 2003 суми
податку, визначені і відображені у податкових деклараціях з ПДВ
мали від'ємне значення і становили відповідно: 1180126,00 грн. -
травень 2003р., 1414708,00 грн. - червень 2003р., 7189854,00 грн.
- липень 2003р.
Відповідно до пп. 7.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або
шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної
оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми ПДВ, невідшкодовані протягом встановленого терміну (абз.1 п.
7.7.3.ст. 7. Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) вважаються бюджетною
заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Наведені у касаційній скарзі посилання на дати подання позивачем
декларацій до ДПІ не приймається судом до уваги, оскільки наведені
факти були предметом дослідження господарських судів попередніх
інстанцій, їм надана відповідна оцінка в рішенні місцевого та
постанові апеляційного господарських судів, а додаткова перевірка
доказів у справі знаходиться за межами компетенції касаційної
інстанції, встановленої ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин постанову Київського апеляційного господарського
суду обгрунтовано при правильному застосуванні норм матеріального
та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 27.02.04 Київського апеляційного господарського суду
у справі № 33/844 залишити без змін.