ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2004 Справа N 3/142
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ТОВ “Ю” на рішення господарського суду м.
Києва від 08.04.2003р. у справі за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю промислово-фінансової групи “С” до
ТОВ “Ю”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В:
У січні 2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю
промислово-фінансова група “С” пред’явило в господарському суді
позов до ТОВ “Ю” про стягнення 67 237,68 грн. основного боргу та
82,84 грн. пені за неналежне виконання останнім взятих на себе
зобов’язань згідно договору оперативного лізингу нежитлових
приміщень № 2/2002-Л від 05.03.2003 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2003 р. позов
було задоволено, з відповідача стягнуто 67 237,68 грн. основного
боргу та 82,84 грн. пені.
Дане рішення в апеляційному порядку не переглядалось.
В касаційній скарзі відповідач просить рішення господарського
суду м. Києва від 08.04.2003 р. скасувати і прийняти нове
рішення, яким відмовити позивачу у позовних вимогах повністю,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв на період
спірних правовідносин) зобов’язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, акта планування, договору, а при відсутності таких
вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи,
05.03.2002 р. між сторонами було укладено договір оперативного
лізингу нежилих приміщень за № 2/2002 – Л за яким позивач
передав відповідачу, а останній прийняв в оперативний лізинг
нежилі приміщення загальною площею 216,50 кв.м., розташовані за
адресою: м. Дніпропетовськ.
Зазначене підтверджується актом прийому-передачі від
10.07.2002р.
Відповідно до п.п. 2.4.2, 2.4.7 договору відповідач зобов’язався
за свій рахунок на протязі 4-х місяців з моменту підписання акта
прийому-передачі об’єкта лізингу провести ремонтно-оброблювальні
роботи в об’єкті лізингу, своєчасно та в повному розмірі по
узгодженому з позивачем графіку сплачувати лізингові платежі
протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Додатком № 1 до вказаного договору сторони узгодили графік
лізингових платежів.
Узяті на себе зобов’язання по сплаті лізингових платежів
відповідач не виконав, а тому суд підставно стягнув заявлену
позивачем суму як основного боргу, так і передбачену договором
пеню.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що суд не вжив
заходів по з’ясуванню його юридичної адреси і не повідомив його
про час і місце засідання, а також щодо обставин виконання
договору, є надуманими і повністю спростовуються матеріалами
справи: господарський суд відкладав розгляд справи, з’ясував
юридичну адресу відповідача: Київ, вул. Лютеранська, 28/19, за
якою і було направлено копії позовної заяви та додані до неї
документи і повідомлення про час і місце розгляду справи, але
відповідач не з’явився в судове засідання, як і те, що наведеним
Додатком 1, підписаним сторонами, ними було узгоджено графік
лізингових платежів.
Водночас, звертає увагу і те, що відповідно до п. 6.6
згадуваного договору стороні прийняли на себе зобов’язання
невідкладно повідомити один одного про будь-які зміни в їхніх
контактних адресах і реквізитах банківських рахунків, як і про
те, що виконання зобов’язань сторін по старих адресах і
банківських рахунках до повідомлення про зміни вважається
належним виконанням.
Отже, суд ухвалив рішення у повній відповідності до норм як
матеріального, так і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність ухваленого
судового рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Ю” залишити без задоволення, а рішення
господарського суду м. Києва від 08.04.2003р. без змін.