ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 20/7-907-3/047-5/055
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. - головуючого
Волковицької Н. О.
Фролової Г. М.
за участю представників:
позивача А.А.А. - директор
Б.Б.Б. - дов. від 07.06.2004 p.
відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
прокурора відділу Генеральної прокуратури України - В.В.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Підприємства "XXX"
на постанову від 23.01.2004 p. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 20/7-907-3/047-5/055 господарського суду
м. Севастополя
за позовом Громадської організації "YYY"
до - Гагарінської районної державної адміністрації
м. Севастополя
- Підприємства "XXX"
про визнання недійсними установчих документів та ліквідації
Підприємства "XXX"
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 17.10.2003 господарського суду м. Севастополя (суддя
І. Антонова) позовні вимоги задоволено частково: визнано
недійсними установчі документи Підприємства "XXX" з тих підстав,
що господарським судом встановлено повноваження А.А.А. як голови
Ради Громадської організації "YYY". Позивачем, як власником,
рішення про реорганізацію КП "XXX" не приймалось, що, як зазначено
в рішенні, є підставою для задоволення позовних вимог про визнання
недійсними установчих документів Підприємства "XXX", заснованого
на власності Громадської організації "YYY".
В частині позовних вимог щодо ліквідації Підприємства "XXX" у
задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на статтю 34
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, відповідно
до якої ліквідація підприємства провадиться з дотриманням вимог
антимонопольного законодавства за рішенням власника.
За апеляційною скаргою Підприємства "XXX" Севастопольський
апеляційний господарський суд (судді: Латиніна О. А. - головуючий,
Лисенко В. А., Прокопанич Г. К.), переглянув рішення у справі в
апеляційному порядку та постановою від 23.01.2004 залишив його без
змін з тих же підстав.
Підприємство "XXX" подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про порушення господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, зокрема, статті 24 Закону
України "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 ) (2460-12)
, відповідно до якої
з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані
об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та
іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових
установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування
підприємств в порядку, встановленому законодавством. Саме таким
підприємством і вважає себе касатор. При цьому посилається на те,
що позовна заява Громадської організації "YYY" була підписана
неуповноваженою особою.
В касаційній скарзі також йдеться про порушення господарськими
судами статей 79, 81, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зокрема, щодо неврахування судами вказівок,
зазначених в постанові від 13.06.2003 Вищого господарського суду
України, помилкового прийняття судами до розгляду позовної заяви,
підписаної неуповноваженою особою, та щодо необґрунтованої відмови
в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З матеріалів справи вбачається, що постановою від 13.06.2003 Вищий
господарський суд України скасував прийняті у справі ухвалу від
14.02.2003, якою позов залишено без розгляду з підстав його
підписання неуповноваженою особою, та постанову від 25.02.2003,
направивши справу на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
При цьому постанова Вищого господарського суду України містила
посилання на необхідність з'ясування повноважень на подання від
імені Громадської організації "YYY" позовної заяви, зважаючи на
наявність в матеріалах справи документів, підписаних від імені
даної організації різними особами.
При новому розгляді справи господарськими судами першої та
апеляційної інстанції повноваження Голови Ради Громадської
організації "YYY" визнані за А.А.А.
Оскільки в матеріалах справи містяться пояснення останнього про
те, що громадська організація як власник рішень по реорганізації
КП "XXX" не приймала, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактів визнає правомірним висновок господарських судів першої та
апеляційної інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог
щодо визнання установчих документів такого підприємства
недійсними.
Наведеним спростовуються також викладені в касаційній скарзі
доводи заявника про порушення господарськими судами статей 81,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Стосовно посилань заявника на порушення судом статті 79
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що
виявилось у незадоволенні клопотання останнього про зупинення
провадження у справі, колегія суддів зазначає, що зі змісту
вказаної норми оскарженню підлягає лише ухвала про зупинення
провадження у справі. Питання щодо відхилення відповідного
клопотання вирішується судом на його розгляд та не може бути
оскаржене.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1
статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 17.11.2003 р. господарського суду м. Севастополя та
постанову від 23.01.2004 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 20/7-907-3/047-5/055 господарського
суду м. Севастополя залишити без змін, а касаційну скаргу
Підприємства "XXX" - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова