ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 13/775
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу „Фірма „М”
на рішення господарського суду м. Києва від
23.01.2004
та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 26.02.2004р.
у справі № 13/775
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„В”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
„Фірма „М”
про стягнення заборгованості у сумі 455 778,00 грн., та 3-х
відсотків річних у сумі 2430,57 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “В” звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Фірма “М” про стягнення вартості виконаних
робіт на суму 455 778 грн. та 3% річних з простроченої суми у
розмірі 2 430,57 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2004р. позов
задоволено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.02.2004 року, рішення господарського суду м. Києва від
23.01.2004 року змінено, позовні вимоги задоволено частково на
суму 454 054, 00 грн. основного боргу, 1684,57 грн. витрат по
сплаті державного мита та 116,92 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині
стягнення 3% річних в розмірі 2 430,57 грн. провадження у справі
припинено, а в решті позову – відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “М”, в поданій
касаційній скарзі, просить скасувати рішення господарського суду
міста Києва від 23.01.2004р., постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.02.2004 року, та направити справу
№ 13/775 на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки
вважає, що судами попередніх двох інстанцій при прийнятті
рішень, по-перше не було у повному обсязі досліджено всіх
обставин даної справи, а по-друге, було порушено норми
процесуального права, а саме стаття 27 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та норми
матеріального права, а саме статті 217,220 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У відзиві на подану Товариством з обмеженою відповідальністю
“Фірма “М”, касаційну скаргу, Товариство з обмеженою
відповідальністю “В” заперечує проти доводів даної касаційної
скарги, вважає їх безпідставними, такими що не відповідають
дійсності, а тому просить відмовити відповідачу у задоволенні
останньої.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги ТОВ “Фірма “М”,
перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи
та повноту їх встановлення, правильність застосування ними норм
процесуального і матеріального права, прийшла до висновку про
те, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фірма “М” не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Товариством з обмеженою відповідальністю “В” (позивач) та
Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “М” (відповідач)
було укладено договір підряду на капітальне будівництво
№ 27\1\12 від 16.12.2002р., відповідно до якого позивач
зобовязався виконати підрядні роботи по добудові 36-ти
квартирного житлового будинку по вул.Алеї,17 в смт. Стрижавка
Вінницької області, а відповідач зобовязався здійснювати оплату
виконаних робіт до 10 числа наступного за звітним місяцем на
підставі довідок про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) та
актів приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в).
До матеріалів справи був залучений наданий позивачем витяг із
проекта будівництва 36-ти квартирного будинку по вул.Алея в
смт.Стрижавка Вінницької області, який відповідно до ст. 353 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є підставою для укладання договору підряду на
капітальне будівництво, та з якого вбачається, що замовником
цього будівництва є Стрижавська виправна колонія № 81. Саме
замовником затверджено названий проект та кошторисну
документацію. Відповідно до акту прийому-передачі відповідачу
було передано незавершений будівництвом названий 36-ти
квартирний житловий будинок, за вартістю виконаних
будівельно-монтажних робіт на суму 428.3 тис.грн.
Також у матеріалах справи є договір № 30\12-02 від 17.12.2002р.
укладений між Стрижавською виправною колонією № 81 та
відповідачем про добудову відповідачем названого будинку і здачу
його в експлуатацію. Вартість добудови відповідно до зведеного
кошторису, складає 962016грн.
Договором № 30\12-02, а саме пунктом 2.4., було передбачено,що
відповідач вправі залучати до виконання своїх зобовязань по
добудові названого будинку треті сторони, при цьому відповідач
приймав на себе відповідальність перед замовником за дії
залучених ним осіб. На підставі даного пункту договору
№ 30\12-02 з позивачем було укладено договір № 27\1\12 на
виконання підрядних робіт за кошторисною вартістю 962016грн. по
добудові названого будинку саме позивачем.
Згідно Акту контрольного обміру № 1 від 1.10.2003р., який був
складений за результатами проведення перевірки замовником
будівництва — представниками Стрижавської виправної колонії № 81
та Управління Держдепартаменту з питань виконання покарань у
Вінницькій області у присутності представників позивача, як
підрядчика при здійсненні замовником будівництва контрольних
функцій за відповідністю проекту обсягів виконаних підрядчиком
робіт у відповідності до ст. 355 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та частини
2 пункту 3 діючих Правил про договори підряду на капітальне
будівництво, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від
26.12.86р. з відповідними змінами, виконані позивачем роботи
враховані лише в сумі 585778грн., оскільки при проведенні даної
перевірки, роботи на суму 2879грн. не підтвердились.
Крім того, як вбачається з матералів справи, спірний будинок
здано в експлуатацію і розпорядженням Вінницької районної
адміністрації від 26.12.2003р. № 1229 затверджено акт Державної
приймальної комісії від 23.12.2003р. про прийняття в
експлуатацію 36-ти квартирного житлового будинку по вул.Алеї,17
смт Стрижавка Вінницької області, відповідно до якого названий
будинок побудовано відповідно до проекту, без будь-яких
недоробок та дефектів, вартість підрядних робіт позивачем за
спірний період виконана на суму 585778грн., що в межах їх
кошторисної вартості, яка становила за цей період 962016грн, і
будинок передано замовнику – Стрижавській виправній колонії № 81
для заселення.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, питання про допущення або залучення третіх
осіб до участі у справі вирішується господарським судом за
результатами ознайомлення з матеріалами справи та розгляду
підстав з яких належить чи не належить залучити чи допустити
третіх осіб до участі у справі.
Розглянувши матеріали справи, колегія прийшла до висновку, що у
суду першої та другої інстанцій були відсутні підстави для
залучення відповідно до статті 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Стрижавську виправну колонію № 81, до участі у справу № 13/775
як третю особу, яка не заявляє самостйних вимог на предмет
спору.
З матеріалів справи вбачається, що виконані позивачем роботи
оплачені відповідачем частково в сумі 130000грн., що
підтверджено виписками установи банку, і які містяться в
матеріалах справи.
Як свідчать досліджені апеляційною інстанцією первинні
документи, надані відповідачем позивачу будівельні матеріали
такі як радіатори на суму 17688грн., фарба на суму 94562.93грн.,
паркет на суму 43 201.60грн., дошка на суму 1724грн. та грошові
кошти в розмірі 20000грн. були передані та використані не за
спірним договором, а на виконання іншого договору по спорудженню
108 квартирного житлового будинку по вул. Скалецького в
м. Вінниці.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про
наявність станом на момент розгляду справи у судах першої та
другої інстанцій однорідної заявленої відповідачем у даній
справі вимоги, яка була б належним чином підтверджена, а тому
колегія суддів вважає, що у господарського суду міста Києва та у
Київського апеляційного господарського суду були відсутні
підстави для застосування норм статті 217 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Також матеріалами справи спростовується зауваження відповідача
щодо порушення судами при прийнятті рішень норм статті 220
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідач згідно з листом № 611 від 25.09.2002р., що
знаходиться в матеріалах справи вказав на те, щоб позивачем
будівельні матеріали, а саме фарба та паркет були використані
при спорудженні іншого будинку, за договором № 19\10\ГП-10 від
25.12.2001р., який укладено між сторонами на спорудження 108
квартирного житлового будинку по вул.Скалецького в м. Вінниці.
Факт використання названих будівельних матеріалів на спорудження
будинку саме по вул.Скалецького в м. Вінниці підтверджується
накладною № 19 від 20.09.2002р. про передачу фарби на суму
135015.83грн. по договору № 19\1-\ГП-10 від 25.12.2001р.,
накладною № 17 від 10.09.2002р. про передачу радіаторів на суму
17688грн. по договору № 19\10\ГП-10 від 25.12.2001р., накладною
№ 20 від 20.09.2002р. про передачу паркету на суму 43201.60грн.
по договору № 19\10\ГП-10 від 25.12.2001р.
Кошти в сумі 20000грн., відповідно до наданої позивачем виписки
установи банку, також перераховані відповідачем з зазначенням
призначення платежу: оплата за будівництво згідно договору
№ 19\10\ГП-10 від 25.12.2001р.
В матеріалах справи також є наданий позивачем договір від
15.11.2003р. укладений останнім із Стрижавською виправною
колонією № 81 на завершення будівництва 36-ти квартирного
будинку по вул.Алея в смт.Стрижавка Вінницької області і
виконання робіт на суму 355020грн. Дані роботи були виконані
позивачем у повному обсязі та оплачені названим замовником.
Актом Державної приймальної комісії від 23.12.2003р. 36-ти
квартирний будинок по вул.Алея в смт.Стрижавка Вінницької
області було прийнято в експлуатацію для заселення
військовослужбовцями за кошторисною вартістю 1393.3тис.грн.з
урахуванням, вартості підрядних робіт на суму 585778грн.,
виконаних позивачем за договором № 27\1\12, вартості прийнятого
відповідачем незавершеного будівництва на суму 428.3тис.грн. та
вартості підрядних робіт в сумі 355020грн. виконаних позивачем
за договором від 15.11.2003 року укладеним з замовником та інших
затрат замовника, що не є предметом позову.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, про
те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від
26.02.2004 року прийнята за результатами дослідження всіх
обставин даної справи, відповідає фактичним матеріалам справи та
не суперечить діючому законодавству, а тому касаційна скарга
Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “М” не підлягає
задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-9,111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фірма “М” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2004 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.02.2004 року зі справи № 13/775 залишити без змін.