ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 12/410
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
Транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії “Н”,
м. Кременчук
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.02.2004р.
у справі № 12/410
за позовом Спільного підприємства “КП”, м. Київ
до Закритого акціонерного товариства Транснаціональної
фінансово-промислової нафтової компанії “Н”, м. Кременчук
про виконання зобов’язання в натурі,
У судовому засіданні 1.06.2004р. оголошувалася перерва до
8.06.2004р. в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
03.12.2002р. позовні вимоги Спільного підприємства “КП” до
Закритого акціонерного товариства транснаціональної
фінансово-промислової нафтової компанії “Н” про виконання
зобов’язання в натурі задоволено частково.
Згідно рішення суду зобов’язано відповідача відвантажити
позивачу бензин А-76 у кількості 211,1 тон, бензин А-92 у
кількості 51,84 тонни, дизельне пальне у кількості 418,5 тон.
Також судом присуджено до стягнення з відповідача витрати на
послуги адвоката у сумі 3000,0 грн., витрати по сплаті держмита
1700,0 грн. та послуг на інформаційно-технічне забезпечення
господарського процесу – 118,0 грн.
На виконання вказаного рішення судом видано накази від
16.12.2002р. № 12/410 (а.с.75, 76).
У березні та квітні місяцях 2003 року позивач звернувся з
заявами до суду про виправлення помилки у рішенні та наказах
щодо найменування відповідача, а саме просив суд змінити вказану
у рішенні та наказах назву відповідача: “Закрите акціонерне
товариство транснаціональна нафтова компанії “Н” на: “Закрите
акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова
нафтова компанія “Н” (а.с.77, 79).
Ухвалою від 28.04.2003р. господарський суд Полтавської області,
керуючись ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, виправив допущені у
рішенні та наказах № 12/410 описки у назві відповідача, та
зазначив, що дана ухвала підлягає виконанню відповідно до п. 6
ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
(а.с.81).
1.07.2003 року позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області з заявою про видачу нових наказів у справі,
оскільки прийнявши ухвалу від 28.04.2003р. про виправлення
описки у рішенні та наказах, судом не було видано відповідних
наказів (а.с.82), а видані раніше оригінали наказів від
16.12.2002р. повернуто Державною виконавчою службою до суду, що
підтверджується листом начальника ВДВС Автозаводського районного
управління юстиції м. Кременчука від 10.06.2003р.
№ 01-09/к-310-3 та матеріалами справи (а.с.84, 89, 92, 93).
Ухвалою від 03.07.2003р. господарський суд Полтавської області
(а.с.87), керуючись ст.ст. 53, 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
вказану заяву позивача задовольнив. Відповідно до ухвали
відновлено та продовжено строк пред’явлення наказів № 12/410 до
виконання у строк до 03.10.2003р. та ухвалено видати нові накази
у справі. Накази № 12/410 від 16.12.2002р. визнано такими, що не
підлягають виконанню.
Утім, оскільки нові накази судом не було видано, позивач
15.10.2003р. знову звернувся до господарського суду Полтавської
області з заявою про видачу наказів на виконання рішення у
справі № 12/410 від 03.12.2002р., ухвал від 28.04.2003р. та від
03.07.2003р. про виправлення описок в рішенні (а.с.94).
Ухвалою від 16.10.2003р. господарський суд Полтавської області
(а.с.108) задовольнив заяву позивача та ухвалив виправити описку
у п. 2 резолютивної частини ухвали від 03.07.2003р. і після слів
“у строк до” замість 03.10.2003р.” слід читати 16.01.2004р.”,
все інше за текстом без змін. Дана ухвала видана судом на
підставі ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Одночасно судом було
видано нові накази від 16.10.2003р. № 12/410 (а.с.109,110).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.02.2004р. (а.с.142), ухвалу господарського суду Полтавської
області від 16.10.2003р. скасовано, заяву позивача про видачу
наказів на виконання рішення господарського суду Полтавської
області від 03.12.2002р. у справі № 12/410 задоволено.
Зобов’язано господарський суд Полтавської області видати
відповідні накази.
Постанова мотивована тим, що господарський суд, приймаючи ухвалу
від 16.10.2003р., не мав правових підстав для застосування
положень ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки стягувач
(позивач) з заявою про виправлення описки в ухвалі від
03.07.2003р. до суду не звертався.
З огляду на те, що господарський місцевий суд, в порушення вимог
п. 9 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 116 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не видав в установленому порядку накази на
виконання рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку про
задоволення заяви стягувача про видачу наказів.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач – ЗАТ
транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Н”
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд вказаний судовий акт скасувати в
частині задоволення заяви СП “КП” про видачу наказів на
виконання рішенні господарського суду Полтавської області від
03.12.2002р. у справі № 12/410 та зобов’язання господарського
суду Полтавської області видати відповідні накази.
У своїй касаційній скарзі та доповненні до неї скаржник
посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм
процесуального права, а саме ч. 3 ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 119, 120 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач надіслав до Вищого господарського суду України відзив на
касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувану
постанову залишити в силі, а касаційну скаргу без задоволення, з
мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою,
що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і встановлено судом апеляційної
інстанції, що позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області із заявою від 10.10.2003р. № 791/к (а.с.94)
про видачу наказів на виконання рішення у справі № 12/410 від
03.12.2002р., ухвали від 28.04.2003р. про виправлення описки в
рішенні та ухвали від 03.07.2003р. про видачу наказів.
Обгрунтовуючи свою заяву, позивач посилався на ст. 115 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і просив суд видати накази у справі
№ 12/410, що надасть йому можливість виконати ухвалене судове
рішення.
Отже, із змісту вказаної заяви не вбачається, що позивач просив
суд виправити описки у прийнятих у даній справі ухвалах на
підставі ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, або поновити пропущений
строк для пред’явлення наказу до виконання в порядку,
передбаченому ст. 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з тим, суд першої інстанції, розглянувши заяву позивача
про видачу наказів, прийняв ухвалу від 16.10.2003р. про
виправлення описки у п. 2 резолютивної частини ухвали від
03.07.2003р., а саме після слів “у строк до” замість
03.10.2003р.” виправив на 16.01.2004р.”, якою фактично поновив
пропущений строк для пред’явлення наказів до виконання. При
цьому, розглянув це питання без відповідної заяви стягувача, в
порушення приписів ст. 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
без виклику
сторін, та безпідставно пославшись в ухвалі на ст. 89 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку
ухвали господарського суду Полтавської області від 16.10.2003р.
про виправлення “описки” дав належну правову оцінку допущеним
судом процесуальним порушенням, правильно скасував ухвалу
місцевого суду і задовольнив заяву позивача про видачу наказів
на виконання ухваленого у справі № 12/410 рішення.
Так, згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
судові рішення ухвалюються судами іменем України і є
обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 4-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
здійснюють правосуддя шляхом прийняття до виконання на усій
території України рішень, ухвал, постанов.
В силу ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення ухвали, постанови
господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими
на всій території України.
При цьому виконання рішення господарського суду провадиться на
підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом
(ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Враховуючи приписи названих правових норм, та з огляду на те, що
наказ на виконання набраного законної сили рішення
господарського суду у даній справі судом першої інстанції не був
виданий, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив заяву
позивача про видачу відповідного наказу.
Посилання скаржника на те, що апеляційна інстанція ухвалила
постанову в порушення вимог ч. 3 ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегією суддів відхиляється, оскільки в ухвалі
першої інстанції від 16.10.2003р. суд послався на розгляд заяви
позивача, але розглянув її з порушенням закону.
При цьому, ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційна інстанція
підставно керувалась п. 2 ст. 103 та ч. 2 ст. 106 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з тим, скасовуючи ухвалу господарського суду від
16.10.2003р., суд апеляційної інстанції залишив поза увагою
наявність наказів господарського суду Полтавської області від
16.10.2003р. (а.с.109, 110), виданих на підставі цієї ухвали,
які за наслідками її скасування слід було визнати такими, що не
підлягають виконанню.
За таких обставин, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004р. у даній справі підлягає
зміні.
Сплачене скаржником державне мито у сумі 850,0 грн. відповідно
до платіжного доручення № 11490 від 02.03.2004р. підлягає
поверненню на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, оскільки касаційна скарга на
постанову суду апеляційної інстанції, яка прийнята за
результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про
виправлення описки, державним митом не оплачується.
Керуючись ст.ст. 47, 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії “Н”,
м. Кременчук залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.02.2004р. у справі № 12/410 частково змінити, доповнивши її
резолютивну частину передостаннім абзацом такого змісту: “Накази
господарського суду Полтавської області від 16.10.2003р. визнати
такими, що не підлягають виконанню”.
3. Видати Закритому акціонерному товариству транснаціональної
фінансово-промислової нафтової компанії “Н” довідку на
повернення з державного бюджету 850,0 грн. державного мита,
сплаченого відповідно до платіжного доручення № 11490 від
02.03.2004р., повернувши з матеріалів касаційної скарги вказане
платіжне доручення.