ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 6/213
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”,
м. Київ в особі Запорізької обласної філії
АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”,
м. Запоріжжя
на постанову від 30.01.04 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 6/213 господарського суду Запорізької
області
за позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя
до АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”,
м. Київ в особі Запорізької обласної філії
АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”,
м. Запоріжжя
3-тя особа НБУ в особі управління НБУ в Запорізької
області
про спонукання прийняти до виконання платіжну вимогу
У справі взяли участь представники
позивача: Коломоєць О.М., довір. у справі
відповідача: Подоба І.В., довір. у справі
3-тя особа: Новіков В.В., Заруденко Л.Н., довір. у справі
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.11.2003
позовні вимоги задоволено, зобов’язано відповідача прийняти до
виконання платіжну вимогу № 369 від 10.07.2003 на списання
грошових коштів з МППФ “Артант”.
Рішення мотивоване тим, що згідно п. 10.1.1. ст. 10 Закону “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли інші,
передбачені цим Законом заходи з погашення податкового боргу не
дали позитивного результату, податковий орган здійснює за
платника податків та на користь держави заходи щодо залучення
додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом
стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх
недостатності – шляхом продажу інших активів такого платника
податків (суддя Л. Мисюра).
Запорізьким апеляційним судом рішення місцевого суду залишено
без змін з тих же підстав. Апеляційна інстанція погодилася з
тим, що позивач має право через банківську установу шляхом
виставлення платіжного доручення списати кошти з рахунку
платника податків в цілях погашення податкового боргу з
узгодженого податкового зобов’язання (колегія суддів у складі:
Л. Кагітіна, В. Кричмаржевський, О. Яценко).
В поданій касаційній скарзі відповідач просить прийняті у справі
судові акти скасувати і в позові відмовити. Скарга мотивована
тим, що судові інстанції не застосували Закон України “Про
національний банк України” ( 679-14 ) (679-14)
від 20.05.1999, ст. 7,
ст. 40 де вказано, що Правила проведення банківських операцій
встановлює для банків, фізичних та юридичних осіб – нацбанк.
Державні податкові органи, як стягувач коштів юридичних осіб, не
вказані в Інструкції НБУ “Про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті” ( z0368-01 ) (z0368-01)
. Судом не прийнята до уваги
ст. 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”
( 872-12 ) (872-12)
від 07.12.2000, де вказано, що стягнення коштів
юросіб може бути проведено лише за виконавчими документами. В
ст. 18-1 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
від 21.04.1999 не зазначено, що рішення чи платіжні вимоги
державної податкової інспекції є виконавчими документами. Судом
не врахована ст. 1071 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що
набрав чинності з 01.01.2004, в якій вказано, що банк може
списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його
розпорядження або за рішенням суду, а також у випадках,
встановлених договором між банком і клієнтом.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дўйшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлене наступне.
ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було прийнято рішення № 200
від 08.07.2003 про стягнення податкового боргу з рахунків
платника податків МППФ “Артант”.
10.07.2003 ДПІ направило відповідачу (банк) платіжну вимогу
№ 369 від 10.07.2003 на стягнення з рахунку МППФ “Артант”
податкового боргу.
Банк повернув ДПІ платіжну вимогу з посиланням на п. 5 розділу 5
Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті, затвердженої постановою НБУ від 29.03.2001 № 135, в
якому зазначено, що ініціювати стягнення коштів мають право
тільки органи державної виконавчої служби.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Київ
в особі Запорізької обласної філії АКБ соціального розвитку
“Укрсоцбанк”, м. Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.03 та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.01.04 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.