ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 5645/8-508
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідача А.А.А. - дов. від 20.04.2004 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу H-ської міжрайонної державної податкової
інспекції
на постанову від 02.12.2003 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 5645/8-508 господарського суду Сумської області
за позовом H-ської пересувної механізованої колони № XX
(далі H-ська ПМК №XX)
до - H-ської міжрайонної державної податкової
інспекції
- Відділення державного казначейства H-ського
району
про зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
H-ською ПМК № XX до господарського суду Сумської області був
заявлений позов про зобов'язання H-ської МДПІ винести висновок про
неправомірне стягнення податку на додану вартість з продажу
об'єктів незавершеного будівництва та вчинення дій щодо повернення
з бюджету на користь позивача податку на додану вартість в сумі
17600 грн. та штрафної санкції у розмірі 4400 грн.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що на його думку ним
помилково було виконано рішення H-ської МДПІ № 0000072601/0-Н від
26.04.2002р., оскільки відповідно до роз'яснення ДПА України №
9459/7/15-1217-26 від 13.06.2002р. ( v9459225-02 ) (v9459225-02)
на підставі
підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції з об'єктами незавершеного
будівництва, незалежно від форм розрахунків не є об'єктом
оподаткування податком на додану вартість.
Рішенням від 24.10.2002р. господарського суду Сумської області
(суддя Кіяшко В.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а
саме, зобов'язано відділення Державного казначейства H-ського
району перерахувати з рахунку обліку доходів державного бюджету
суму податкового зобов'язання на продане незавершене будівництво
свинарників у розмірі 17600 грн. та штрафні санкції у розмірі 4400
грн. на рахунок H-ської ПМК № XX.
Крім того, вирішено виключити з числа відповідачів H-ську МДПІ.
Рішення суду мотивоване тим, що за рішенням господарського суду
Сумської області у справі № 3319-8/68 від 24.10.2002р. заява
H-ської ПМК № XX про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами у даній справі задоволена у повному обсязі, й визнано
недійсним податкове повідомлення - рішення H-ської МДПІ №
0000072601/0-Н від 26.04.2002р. щодо нарахування податку на додану
вартість у сумі 17600 грн, та штрафних санкцій у розмірі 4400 грн.
За апеляційною скаргою H-ської МДПІ Харківський апеляційний
господарський суд (судді: Філатов Ю.М. - головуючий, Івакіна В.О.,
Сіверін В.І.), переглянувши рішення господарського суду Сумської
області від 24.10.2002р. в апеляційному порядку, постановою від
02.12.2003р. залишив його без змін з тих же підстав.
H-ська МДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду,
в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у
задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі H-ська МДПІ звертає увагу суду на те, що,
приймаючи постанову у даній справі, господарські суд апеляційної
інстанції не прийняв до уваги постанову Вищого господарського суду
України від 25.09.2003р. у справі № 3319-8/68 господарського суду
Сумської області, якою були скасовані постанова Харківського
апеляційного господарського суду від 13.05.2003р. та рішення
господарського суду Сумської області від 24.10.2002р. відносно
задоволення позовних вимог за розглядом заяви про перегляд судових
рішень за нововиявленими обставинами.
Вказана постанова була надана суду апеляційної інстанції до
прийняття постанови за результатами розгляду апеляційної скарги,
але це в порушення норм процесуального права залишилось поза
увагою суду
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутнього в
судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанції, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної
інстанції в ході судового провадження було встановлено, що
рішенням від 17.07.2002р. у справі № 3319-8/68 господарський суд
Сумської області відмовив H-ській ПМК № XX в задоволенні позовних
вимог про визнання недійсним рішення H-ської МДПІ № 0000072601/0-Н
від 26.04.2002р. в частині донарахування 17600 грн. податку на
додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 4400
грн.
Вказане рішення було залишено без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 26.09.2002р.
За результатами розгляду заяви H-ської ПМК № XX про перегляд
рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2002р. у
справі № 3319-8/68 за нововиявленими обставинами, рішенням від
24.10.2002р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 13.05.2003р., вказані судові
рішення були скасовані, податкове повідомлення - рішення H-ської
МДПІ № 0000072601/0-Н від 26.04.2002р. в частині донарахування
17600 грн. податку на додану вартість та застосування штрафних
санкцій у розмірі 4400 грн. визнано недійсним.
Проте, приймаючи оскаржувану постанову на підставі вказаних
судових актів, Харківський апеляційний господарський суд не
прийняв до уваги, що постановою від 25.09.2003р. Вищий
господарський суд України скасував постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 13.05.2003р. та рішення
господарського суду Сумської області від 24.10.2002р., залишивши в
силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від
26.09.2002р.
Крім того, беручи до уваги, що предметом спору у даній справі є
матеріально - правова вимога про повернення з бюджету відповідної
суми, при розгляді справи судам необхідно було, проаналізувавши
чинне податкове законодавство, вирішити питання щодо правомірності
заявлених позивачем до повернення сум податку на додану вартість.
Проте, вказане не було предметом розгляду судами першої та
апеляційної інстанції при здійсненні судового провадження.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України рішення ( 1798-12 ) (1798-12)
з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю, встановленими судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на
увазі, що у відповідності зі статтею 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази
підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною
докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення
навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з
огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь
якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої та
апеляційної інстанції при розгляді справи та прийняття судових
рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам
у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про
не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Беручи до уваги, що вказані питання не були предметом судового
розгляду при вирішенні господарського спору, правова оцінка їм не
надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом
не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та
необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Сумської області.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2002 р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 р. у справі № 5645/8-508 господарського суду Сумської
області скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського Сумської області.
Касаційну скаргу H-ської МДПІ задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова