804/2580/17 Про визнання протиправною постанови Головного управління державної служби України з питань праці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами - 29.09.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Дніпробудкомплект" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (суддя Ільков В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року (колегія суддів: Юрко І.В., Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Дніпробудкомплект" до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22 березня 2017 року №67/4.1-2/239,

В квітні 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №67/4.1-2/239 від 22.03.2017.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що ним не допущено порушення вимог трудового законодавства, оскільки з ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір. Відносини, які виникли між ним та ОСОБА_1 не є трудовими, оскільки предметом договору про надання послуг від 03.01.2017 є виконання певного визначеного обсягу роботи та надання послуг, за наслідками виконання яких замовник зобов`язується оплатити виконавцеві надані послуги, тобто предметом договору є кінцевий результат, а не процес праці. За цим договором ОСОБА_1 не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, роботи та послуги надавались разово. Таким чином, позивачем не здійснено фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у зв`язку з чим на нього не може бути покладено відповідальність за абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді стягнення штрафу у розмірі 96 000,00 гривень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що на підставі наказу від 27.02.2017 №386-П, направлення на перевірку від 28.02.2017 №59/4.1-2 та за згодою Держпраці на проведення перевірки від 21.02.2017 №1989/4.3/4.2-ДП-17 здійснено позапланову перевірку додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ НВП "Дніпробудкомплект". Перевірка проводилась у період з 28.02.2017 по 01.03.2017.

За результатами перевірки складено акт №67/4.1-2, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ НВП "Дніпробудкомплект" чинного законодавства про працю, а саме: допущення ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, що є порушенням ст. 21, 23, 24 КЗпП України.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що робота носить постійний характер, а саме виконання обов`язків машиніста бульдозера (код за класифікатором професій 8111). Згідно договором оплата проводиться за виконання роботи: п.1.2 "технічне обслуговування та ремонт всіх видів устаткування, обладнання, транспортних засобів, модернізація та підвищення економічності ремонтного обслуговування устаткування, обладнання, транспортних засобів; технічний нагляд за станом і ремонтом захисних пристроїв на механічному устаткуванні; консультативні та інформаційно-аналітичні послуги; організація проведення ремонтних робіт устаткування, обладнання, транспортних засобів; виконання робіт з переміщення піску та щебеню; ремонт та модернізація бульдозера".

Крім того, контролюючим органом також встановлено порушення позивачем ст. 24 КЗпП України, відповідно до якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням висновків акту перевірки ГУ Держпраці у Дніпропетровській області 22.03.2017 року на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України винесено постанову №67/4.1-2/239 про накладання штрафу на ТОВ НВП "Дніпробудкомплект" у розмірі 96000 гривень за фактом допуску працівника ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору, внаслідок чого стався нещасний випадок на виробництві зі смертельним наслідком.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що аргументи позивача про цивільно-правовий характер відносин між ТОВ НВП "Дніпробудкомплект" та ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (96-2015-п) (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (z1291-12) (далі - Порядок №390)

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (z1291-12) (далі - Порядок №390) інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2017 року між ТОВ НВП "Дніпробудкомплект" (замовник), в особі директора, що діє на підставі статуту, з однієї сторони та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг (а.с. 28).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що послугами, що надаються за даним договором, зокрема є:

- технічне обслуговування та ремонт усіх видів устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника;

- модернізація та підвищення економічності ремонтного обслуговування устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника;

- технічний нагляд за станом і ремонтом захисних пристроїв на механічному устаткуванні Замовника;

- консультативні та інформаційно-аналітичні послуги;

- організація проведення ремонтних робіт устаткування, обладнання, транспортних засобів Замовника;

- виконання робіт з переміщення піску та щебеню;

- ремонт та модернізація бульдозера Замовника.

Відповідно до п.2.2. договору Виконавець надає Замовнику послуги щоденно протягом строку дії договору (строк дії договору з 03.01.2017 року по 31.03.2017 року).

Вартість послуг складає 3300,00 гривень за місяць.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт, а саме:

- від 31.01.2017 року №4 на суму 3300,00 гривень, з яких технічне обслуговування та ремонт бульдозера в кількості 1 становить 300,00 гривень з ПДВ, технічний нагляд за станом бульдозера в кількості 1 становить 200,00 гривень з ПДВ, виконання робіт з переміщення піску та щебеню в кількості 1 становить 2200,00 гривень, ремонт бульдозера в кількості 1 - 600,00 гривень (а.с.30);

- від 06.02.2017 року №5 на суму 405,00 гривень, з яких технічне обслуговування та ремонт бульдозера в кількості 1 становить 25,00 гривень з ПДВ, технічний нагляд за станом бульдозера в кількості 1 становить 25,00 гривень з ПДВ, виконання робіт з переміщення піску та щебеню в кількості 1 становить 280,00 гривень, ремонт бульдозера в кількості 1 - 75,00 гривень (а.с.31).

Як вбачається з наведеного вище договору від 03.01.2017 року, укладеного позивачем з ОСОБА_1, його предметом є послуги, перелічені вище.

Суди попередніх інстанцій надали оцінку укладеному договору та, виходячи з його предмету (п.1.2) ним є саме процес праці, а не її кінцевий результат, визначений у конкретному вимірі, об`єму, кількості, тощо. Робота за цим договором не є юридично самостійною, специфіка роботи, а саме: роботи по обслуговуванню, ремонту (демонтажу, тощо) бульдозерів, кранів або іншої будівельної техніки підприємства передбачає її виконання штатними працівниками підприємства за причиною того, що дані роботи передбачають виконання небезпечних робіт, а також відносяться до тих, що мають постійний або систематичний характер виконання.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами ( КЗпП України (322-08) та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що робота та обслуговування спеціальної тяжкої техніки, як бульдозер, пов`язана в певними умовами праці, в тому числі шкідливими для здоров`я, передбачає певний ризик, в тому числі для особи, що на ній працює.

Вказана посада (професія) потребує щоденного контролю працівника за станом здоров`я, тобто медичний огляд, в тому числі на стан сп`яніння, тощо; а також проходження інструктажу з техніки безпеки, перевірки відповідності технічного стану бульдозерів, координації одночасного виконання робіт з іншими роботами без порушення технологічного процесу та техніки безпеки та т.і..

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена вище угода, укладена позивачем з фізичною особою, не було спрямовано на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язана із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) та КЗпП України (322-08) , шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

За таких обставин, відповідачем при проведенні перевірки було вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено працівника ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.