ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 42/268-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого В. Овчекіна
суддів: Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників Бичіхіна Н.
позивача
відповідача
розглянувши касаційну ДПІ у Червонозаводському районі
скаргу м. Харкова
на постанову від 17.02.2004
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 42/268-03
за позовом ДПІ у Червонозаводському районі
м. Харкова
до 1. ПМ “Райдуга”
2. ТОВ “Підприємство Бізон”
про визнання угоди недійсною
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2003
у справі № 42/268-03 (суддя Яризько В.О.) в задоволенні позовних
вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що згідно змісту статті 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, недійсною визнається угода, яка
суперечить інтересам Держави та суспільства, отже намір на
укладання такої угоди повинен мати місце на момент її укладання,
позивачем не доведено наявності умислу при укладенні спірної
угоди на досягнення мети, що суперечить інтересам суспільства і
держави.
На думку суду позивач не довів обґрунтованість своїх вимог у
відповідності з положеннями ст. 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у
складі Гол. – Слюсарева Л.В., суддів: Білоконь Н.Д., Фоміної
В.О., здійснюючи перевірку в зв’язку зі скаргою позивача,
постановою від 17.02.2004 рішення у справі залишив без змін з
тих же підстав.
Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в зв’язку з
чим звернувся з касаційною скаргою, в якій просить названі
судові акти у справі скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що за його переконанням
судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані
положення чинного матеріального законодавства, не прийняті до
уваги вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду
України, які мають значення для правильного вирішення спору у
справі. Зокрема скаржник зазначає, що ТОВ “Підприємство Бізон” в
порушення вимог постанови Вищого арбітражного суду України від
21.10.1997 № 04-1/см-1315/80-90 при реалізації товарів (робіт,
послуг) виписував податкові накладні з виділенням ПДВ за ставкою
20% і не сплачував його до Державного бюджету України. При цьому
суму сплаченого податку відповідач-1 відносив до податкового
кредиту та отримував компенсацію з бюджету, що протирічить
положенням статей 7, 9 Закону України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.1997.
ПМ “Райдуга” у відзиві на касаційну скаргу просить рішення та
постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу-без
задоволення. свої вимоги відповідач-1 обґрунтовує тим, що за
його переконанням він не порушував положень чинного податкового
законодавства.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів скарги, відповідач-1 отримував
бюджетне відшкодування сум ПДВ, які відповідачем-2 до Державного
бюджету не вносились.
Як свідчать матеріали справи, фактичного надходження коштів, що
складали ПДВ за спірною угодою не відбувалось, отже ПМ “Райдуга”
отримувало бюджетне відшкодування за рахунок бюджетних коштів,
які формувалися за рахунок інших, ніж сплачені ПМ “Райдуга”
джерел. При таких обставинах колегія суддів дійшла висновку, що
зазначенў дії слід кваліфікувати як такі, що тягнуть заподіяння
значної шкоди бюджету, і, як наслідок, інтересам держави і
суспільства. Фактично, дії ПМ “Райдуга” та тов “Бізон”
направлені на безконтрольне використання бюджетних коштів.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення та постанову
у справі такими, що прийняті внаслідок неправильного
застосування положень статті 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Керуючись положеннями ст.ст. 108, 111-5, 111-7 – 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
статті 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова
задовольнити.
2. Рішення від16.12.2003 та постанову від 17.02.2004 у справі
господарського суду Харківської області № 42/268-03 скасувати.
3. Позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсною угоду від
12.04.1998 за договором поставки продукції № 06/0412 від
12.04.1998, укладену між МП “Райдуга та ТОВ “Підприємство
“Бізон”.
4. Витрати по сплаті державного мита, в тому числі і за перегляд
в касаційній інстанції віднести на МП “Райдуга”.
5. Доручити господарському суду Харківської області видати
відповідні накази.