ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 37/271а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Донецька
на постанову від 03.03.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 11/429 господарського суду Донецькоїобласті
за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "XXX"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Донецька
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
№ 0000732650/0/68 від 29.03.2003 р.,
№ 0000742650/0/67 від 29.03.2003 р.
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженої відповідальністю "XXX" до господарського
суду Донецької області був заявлений позов про визнання недійсним
податкових повідомлень-рішень №0000732650/0/68 від 29.03.2003 р.,
щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану
вартість у сумі 4920,30 грн., у тому числі основний платіж у сумі
та штрафні санкції у сумі 1405,80 грн. та № 0000742650/0/67 від
29.03.2003 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання по
податку на додану вартість у сумі 11205 грн., у тому числі
основний платіж у сумі 7470 грн,40 грн. та штрафні санкції у сумі
3735,20 грн., прийнятих на підставі акту про результати
позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства
ТОВ "XXX" за період з 01.01.2000 р. по 1.04.2003 р. від 27.08.2003
р. №57-26-2-211/2-30416043.
В акті перевірки, зокрема зазначено, що позивач в порушення
підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач включив до складу
податкового кредиту суми ПДВ у січні 2001 р. у розмірі 2314 грн.,
у липні 2001 р. - 3250 грн., у листопаді 2001 року. - 1500 грн., у
березні 2002 р. -206,40 грн. на підставі податкових накладних,
виписаних особою - ПП НВФ "YYY", що не є платником податку на
додану вартість у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника податку
на додану вартість актом P-ської МДПІ м. Макіївка від 24.12.2002
р. на підставі рішення P-ського районного суду м. Макіївки від
08.11.2002 р.
Згідно бухгалтерського обліку ТОВ "XXX" станом на 01.04.2003 року
має бухгалтерську заборгованість перед ПП НВФ "YYY" має
кредиторську заборгованість, що на думку
Рішенням господарського суду Донецької області у справі від
03.02.2003 року позовні вимоги задоволені.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що приписи
підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не містять
положень, які можуть бути застосовані у випадку ліквідації
контрагента позивача.
Задовольняючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того,
що контрагент позивача - ПП "НВФ "YYY" на момент видачі податкових
накладних, на підставі яких позивачем був сформований податковий
кредит за період - грудень 2000 р., січень-лютий, липень, листопад
2001 р., березень 2002 р., був зареєстрований як платник податку
на додану вартість з видачею свідоцтва про здійснення такої
реєстрації, згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким право
на нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у
встановленому порядку.
Свідоцтво про реєстрацію платника податку анульовано актом P-ської
МДПІ м. Макіївка від 24.12.2002 р. на підставі рішення P-ського
районного суду м. Макіївки від 08.11.2002 р.
В акті перевірки відповідачем відображені всі документи, на
підставі яких була здійснена господарська операція, передбачена
усною угодою між позивачем та ПП "НВФ "YYY" про надання замовнику
інформаціцно-консультаційних послуг з методики ведення обліку в
"ІС" шляхом відвантаження на адресу позивача програмного
забезпечення. В зв'язку з цим суд дійшов висновку, що приписи
підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який
передбачає, що до складу валового доходу включаються суми вартості
товарів /робіт, послуг/, безоплатно наданих платнику податку у
звітному періоді, не містять положень, які можуть бути застосовані
у випадку ліквідації контрагента позивача після здійснення.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. Донецька Донецький
апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського
суду Донецької області постановою від 03.03.2004 року було залишив
його без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у м. Полтаві подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Харківського апеляційного суду, в який просить рішення та
постанову у справі скасувати, в задоволенні вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
При цьому заявник обгрунтовує касаційну скаргу тим, що при
винесені постанови судом не враховані вимоги Наказу ДПА України
№376 від 01.08.1998 року "Про затвердження Методичних вказівок по
організації порядку адміністрування відшкодування податку на
додану вартість", від 24.04.2003 року № 196-ДСК "Щодо здійснення
ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум
податку на додану вартість юридичним особам" ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
,
якими передбачено обов'язкове проведення документальної перевірки
сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, та
проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до
виробника або імпортера товарів, робіт, послуг) з метою повного
підтвердження податкового кредиту.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
На підставі приписів підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими
судами першої та апеляційної інстанції за наслідками господарської
діяльності за липень 2003 року сума експортного відшкодування
складає 91449,00 грн. Строк відшкодування по декларації, яка була
подана за липень 2003 року, настав 20 вересня 2003 року.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як
надміру сплачена підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України.
Зокрема, згідно з пунктами 8.1, 8.6 статті 8 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Згідно приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права ПП "ZZZ" на отримання з Державного бюджету України надмірно
сплаченого податку на додану вартість.
За даної обставини платник податку має право, на підставі частини
5 пункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у будь - який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету, що свідчить про обґрунтованість позовних
вимог щодо стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на підставі
статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Крім того, судова колегія зазначає, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
органи державної податкової служби
здійснюють зокрема, перевірку бухгалтерських книг, звітів,
кошторисів, декларацій.
Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від
25.03.1998 р. № 139 "Про посилення контролю за проведення
установленого порядку відшкодування податку на додану вартість"
( v0139225-98 ) (v0139225-98)
відшкодування податку на додану вартість у сумі
більше 100000 грн. проводиться після документальної перевірки
платника та зустрічних перевірок його основних постачальників, за
наявності дозволу на відшкодування вищестоящого податкового
органу.
З огляду на викладене, обов'язковість проведення зустрічних
перевірок визначається податковими органами самостійно і
призначення податковим органом проведення такої перевірки не може
подовжувати визначений Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
місячний термін відшкодування з Державного
бюджету України податку на додану вартість.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийнятті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 03.02.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.03.2004 року у справі № 37/271 господарського суду Донецької
області залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у H-ському районі м. Донецька - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова