ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 2-20/11108.1-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
суддів:
розглянув Державної податкової інспекції в м. Ялті
касаційну скаргу Автономної Республіки Крим
на постанову від 17.12.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-20/11108.1-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом комунального підприємства "КБ"
до Державної податкової інспекції в м. Ялті
Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В травні 2002 року комунальне підприємство "УП" пред'явило в суді
позов до Державної податкової інспекції в м. Ялті та до третіх
осіб: Ялтинського міської ради і Управління земельних ресурсів про
визнання недійсним рішення № 782/26-2/2 від 20.02.2002 яким
донараховано податок на землю за 2000-2001 роки в сумі 103322,56
грн. та штрафних санкцій по податку за землю в сумі 25975,54 грн.,
прибутковий податок за 2001 р. в сумі 10,00 грн. та штрафні
санкції по прибутковому податку в сумі 20 грн.
В жовтні 2002 року позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати
недійсним рішення Державної податкової інспекції № 782/26-2/2 від
20.02.02 в частині донарахування податку на землю в сумі 129
298,10 грн.
Зазначало, що воно не має об'єкту плати за землю, оскільки
земельні ділянки, а саме пляжі "М", "П", "С", "Д" не знаходяться
ні в його власності ні в його користуванні, ні на умовах оренди.
Рішенням виконкому Ялтинської міської ради № 160 від 28.04.00
майно пляжів, до складу якого входять не тільки будівлі і споруди,
але й об'єкти зовнішнього благоустрою було передано з балансу
Комунального підприємства "Головне виробниче Управління
житлово-комунального господарства" на баланс комунального
підприємства "УП", м. Ялта. Власником всього майна є Ялтинська
міська рада на підставі свідоцтва про право власності. А тому
податковою інспекцією незаконно було признано комунальне
підприємство "УП" платником податку за землю.
Разом з тим, зазначало, що в 2001р. комунальне підприємство "УП"
перейшло на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного
податку за ставкою 10 відсотків, а тому не є платником земельного
податку.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.09.2003 здійснена заміна позивача комунального підприємства
"Управління пляжів та боргових споруд" на його правонаступника -
комунальне підприємство "КБ".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.10.2003 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що позивач
є суб'єктом плати за землю і в перевіряємий період мав об'єкт
оподаткування у зв'язку з чим у нього виник обов'язок по сплаті
податку за землю і який не було сплачено, а тому, відповідачем
обґрунтовано прийнято оспорюване рішення.
Постановою від 17.12.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 09.10.2003 скасовано. Прийнято нове рішення,
ким визнано недійсним рішення ДПІ в м. Ялті від 20.02.2002
№ 782/26'2/2 в частині донарахування податку на землю за 2000-2001
роки в сумі 103322,56 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі
25975,54 грн.
Скасовуючи рішення господарського суду та задовольняючи позов
апеляційний господарський суд виходив з того, що висновки
господарського суду не відповідають обставинам справи, рішення
господарським судом прийнято з порушенням норм матеріального
права.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в м. Ялті
Автономної Республіки Крим просить постанову апеляційного
господарського суду скасувати і залишити без змін рішення
господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом ст. ст. 2, 15 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, ст. 30 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку
за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,
визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасники угоди
про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 05.02.2002
Державною податковою інспекцією в м. Ялті за наслідками перевірки
комунального підприємства "УП" м. Ялта за період з 16.05.2000 по
31.12.2001 по питанню дотримання податкового законодавства
складено акт, в якому вказано, що на протязі 2000 р. та 2001 р.
позивач здає в оренду комунальне майно за погодженням з Фондом
комунального майна Ялтинської міської Ради та виконкомом
Ялтинської міської Ради проте земельний податок не сплачує.
Рішенням Державної податкової інспекції у м. Ялті № 782/26-2/2 від
20.02.2002 комунальному підприємству "УП" м. Ялта донараховано
земельний податок в сумі 103322,56 грн. та застосовані фінансові
санкції в сумі 15975,54 грн. всього на загальну суму 129298,10
грн.
Господарським судом встановлено, що рішенням виконкому Ялтинської
міської Ради від 28.04.2000 № 160 (2) та наказом Фонду
комунального майна від 04.05.2000 № 45 майно пляжів "Д", "М", "П",
"С" передано з балансу комунального підприємства ДП "УЖКГ" на
баланс КП "УП" і належать йому по праву повного господарського
користування.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції Закону України від 13.03.1992) при передачі
підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд
іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими
об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою,
на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Враховуючи наведену норму Закону і обставини справи господарський
суд прийшов до правильного висновку, що комунальне підприємство
"УП" є платником податку на землю.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
органи місцевого самоврядування та їх
посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами
Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній
Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради
і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах
їхньої компетенції.
Згідно ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні
та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю:
часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного
податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні
бюджетні рахунки відповідних бюджетів.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він
звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за
місяцем, в якому виникло це право.
Враховуючи наведені норми закону господарський суд прийшов до
правильного висновку, що надання 26.07.2001 пільги по сплаті
податку позивачу за період з 19.05.2000 по 19.05.2001 суперечить
діючому законодавству.
При розгляді справи господарським судом встановлено, що комунальне
підприємство "УП" в 2000-2001 роках здавало в оренду ТОВ
"Фестиваль феєрверків", ТОВ "І", ТОВ "МЦ" нежилі приміщення, які
знаходились на території пляжів, переданих йому на баланс за що
отримувало орендну плату і відшкодування земельного податку.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
якщо підприємства, установи та організації, що
користуються пільгами щодо земельного податку здають в оренду
окремі будинки або їх частини, податок за земельні ділянки,
займані цими будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове
користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних
підставах.
Як встановлено господарським судом з 01.01.2002 комунальне
підприємство "УП" перейшло на спрощену систему оподаткування".
Відповідно до довідки Державного комітету по статистиці України
здача в оренду майна не являється видом діяльності позивача.
Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 507 від
16.03.2000 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня
1998 року № 727" ( 507-2000-п ) (507-2000-п)
суб'єкт малого підприємництва, що
перейшов на спрощену систему оподаткування і не є платником
земельного податку, звільняється від його сплати тільки за
земельні ділянки, що він використовує для здійснення
підприємницької діяльності.
При передачі цих земельних ділянок під будинками, спорудженнями,
їх частинами іншим суб'єктам, які у свою чергу використовують їх
для здійснення своєї підприємницької діяльності, земельний податок
він сплачує на загальних підставах.
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до правильного
висновку, що позивач є суб'єктом плати за землю і в перевіряємий
період мав об'єкт оподаткування у зв'язку з чим у нього виник
обов'язок по сплаті податку за землю і який не було сплачено, а
тому відповідач обґрунтовано прийняв оспорюване рішення.
Апеляційний господарський суд при розгляді справи дав неправильну
оцінку обставинам справи, встановленим господарським судом і
допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому
з огляду на вищевикладене касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ялті
Автономної Республіки Крим задовольнити.
Постанову від 17.12.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.10.2003 у справі № 2-20/11108.1-2003 залишити без змін.