ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 9/115-3/265
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.А., - головуючого,
Плюшка І.А.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Кременчуцької ОДПІ
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 13.11.2003
у справі Полтавської області
господарського суду
за позовом ВАТ “Укртранснафта” в особі філії
“Придніпровські магістральні нафтопроводи”
ВАТ “Укртранснафта”
до Кременчуцької ОДПІ
про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін:
від позивача: Шаріпова В.Б., Кравченка Р.В., Чалапа С.І., Шкрум
І.П., Перемежко О.А.
від відповідача: Вітко В.К., Бойко Д.Ю.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Укртранснафта” звернулось до
Господарського суду Полтавської області з позовною заявою та
просить визнати недійсним рішення Кременчуцької об’єднаної
Державної податкової інспекції в Полтавській області від
28.11.2001 р. № 2712/23-200/00138939/23687 “Про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства” в частині донарахування
зобов’язань зі сплати податку на прибуток підприємств та
застосування штрафних санкцій за несплату вказаного
зобов’язання.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.09.2003
року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.11.2003 року рішення Господарського суду Полтавської області
від 25.09.2003 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 13.11.2003 року, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову від 13.11.2003 року і прийняти нове
рішення, яким у позові відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що витрати на поліпшення
основних фондів у сумі 4605,7 тис. грн. позивач відніс до складу
балансової вартості основних фондів, та враховував їх при
визначенні сум амортизаційних відрахувань. Зазначена обставина,
на думку скаржника, засвідчує неможливість врахування зазначених
сум при визначенні валових витрат, пов’язаних із поліпшенням
основних фондів. Відповідач зазначає, що неприйняття до уваги
зазначеної обставини засвідчує факт порушення судами першої та
апеляційної інстанції статті 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині обов’язку повного,
всебічного і об’єктивного розгляду у судовому засіданні всіх
обставин справи.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.06.2004.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у ході
перевірки дотримання норм податкового та валютного законодавства
відповідач не взяв до уваги факт заниження позивачем валових
витрат, пов’язаних із поліпшенням основних фондів. Зокрема, до
складу валових витрат, пов’язаних із поліпшенням основних фондів
у 2000 році слід відносити не задекларовану суму – 16606,3 тис.
грн., а 21212,0 тис. грн. Тобто, позивачем занижені валові
витрати на 4605,7 тис. грн.
Судами також досліджено та встановлено, що сума заниження
валових витрат позивача за період 2000 – перше півріччя 2001
року перевищує суму встановленого відповідачем заниження валових
доходів на 1675,7 тис. грн.
Судами також правомірно встановлено, що в даному випадку,
всупереч вимогам п.п. 4.2.2, б) п. 4.2. ст. 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181
Кременчуцькою ОДПІ при самостійному визначенні суми податкового
зобов’язання не враховано завищення податкових зобов’язань ДАТ
“ПДМН” з податку на прибуток.
Зазначена обставина, крім інших матеріалів, засвідчується
проведеною за ухвалою суду судово-бухгалтерською експертизою.
Об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається у
відповідності до статті 3 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових
витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
У ході здійснення перевірок дотримання суб’єктами
підприємницької діяльності вимог податкового законодавства
податкові органи зобов’язані враховувати виявлені в ході
перевірки факти завищення та заниження об’єкту оподаткування.
Не врахувавши при визначенні об’єкту оподаткування податком на
прибуток підприємств заниження позивачем валових витрат,
відповідач порушив статтю 3 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Порушення вимог
зазначених норм права призвело до неправильного визначення
об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.
Посилання відповідача на те, що витрати на поліпшення основних
фондів у сумі 4605,7 тис. грн. включені позивачем до складу
балансової вартості основних фондів, та враховуються при
визначенні сум амортизаційних відрахувань, не заслуговують на
увагу, оскільки судами встановлено, що такі посилання не
підтверджені документально (в тому числі і актом перевірки).
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Враховуючи, що рішення Кременчуцької об’єднаної Державної
податкової інспекції в Полтавській області від 28.11.2001 р.
№ 2712/23-200/00138939/23687 “Про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства” в частині донарахування зобов’язань зі
сплати податку на прибуток підприємств та застосування штрафних
санкцій у зв’язку з цим прийнято з порушенням вимог статті 3
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і ст. .4 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно, вказане рішення
підлягає скасуванню у зазначеній частині.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, повно і
всебічно дослідивши обставини справи, дійшли вірного висновку
щодо порушення відповідачем норм матеріального права та прийняли
обґрунтовані судові рішення щодо даного спору, а доводи
касаційної скарги не спростовують висновків судів.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
ст.ст. 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені касаційної скарги відмовити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.11.2003 у справі № 9/115-3/265 залишити без змін.