ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 04/439-03
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
суддів:
розглянула Державної податкової _нспекц_ї у Московському
касаційну скаргу районі м. Харкова (надалі ДПІ у Московському
районі)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 24.02.04
у справі № 04/439-03
господарського суду Харківської області
за позовом ДПІ у Московському районі
до виробничого кооперативу “С”
(надалі Кооператив)
про стягнення 13 123, 21 грн.
Ухвалою від 15.04.04 колегія суддів Вищого господарського суду
України розгляд справи було призначено на 20.05.04..
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 20.05.04 було оголошено перерву до 03.06.04
для підготовки та оголошення вступної та резолютивної частин
постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Представники сторін у судове засідання 20.05.04 не з’явились, у
зв’язку з чим сторонам направляється повний текст постанови.
Рішенням від 26.11.03 господарського суду Харківської області
позов задоволено частково.
Стягнуто за рахунок активів Кооперативу пеню у сумі 1,24 грн. В
іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення суми
основної заборгованості перед бюджетом, місцевий суд вважав, що
у відповідності до положень п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, ст. 7,
ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
органи державної податкової служби мають
право самостійно (тобто без залучення державних виконавців)
здійснювати заходи, направлені на реалізацію активів платника
податків для погашення узгодженого податкового боргу, але
матеріалами справи не підтверджено порушень прав податкової
служби, тому відсутні підставі для стягнення суми податку.
Постановою від 24.02.04 Харківського апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Харківської області у справі
№ 04/439-03 залишено без змін.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент
звернення податкової служби до суду не було вжито заходів щодо
реалізації активів платника податку та відсутні докази про
здійснення опису майна та не визначено склад активів, які
підлягають продажу.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції,
ДПІ у Московському районі звернулося з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати рішення від 26.11.03 господарського суду
Харківської області та постанову від 24.02.04 Харківського
апеляційного господарського суду та стягнути податковий борг у
сумі 13123,21 грн. за рахунок активів Кооперативу.
На думку скаржника, при прийнятті рішення та постанови
попередніх судових інстанцій допущено порушення норм
матеріального та процесуального права, а саме п.п. 3.1.1. Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(надалі Закон № 2181- 14).
Скаржник вважає, що відповідно до положень п.п. 2.3.1. п. 2.3.
ст. 2, ст. 7, ст. 10 Закону № 2181-14 ( 2181-14 ) (2181-14)
органи
державної податкової служби мають право самостійно без залучення
державних виконавців здійснювати заходи, направлені на
реалізацію активів платника податків для погашення узгодженого
податкового боргу.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додані до неї
документи, заслухавши пояснення судді – доповідача та
представника сторони, колегія суддів Вищого господарського суду
України встановила наступне.
Матеріалами справи підтверджено,що станом на 29.09.03 Кооператив
мав заборгованість перед бюджетом у сумі 13123,21 грн., яка
склалась із заборгованості по податку на додану вартість у сумі
239,39 грн. та пені у сумі 1,24 грн., штрафних санкції за
несвоєчасну сплату податку - 19,21 грн., штрафи та санкції -
6185,00 грн., земельний податок - 5301,87 грн., штрафні санкції
за несвоєчасну сплату - 0,23 грн., збір за забруднення
навколишнього середовища 1 376,27 грн.
Вказані фінансові штрафні санкції були нараховані на підставі
п.п. 6.2.1-6.2.3 ст. 6 Закону № 2181- 14, оскільки платник
податків у встановлені строки не сплатив узгоджену суму
податкового зобов'язання на підставі надісланих податковим
органом платнику податків податкові вимоги.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пп. 6.2.1
Закону № 2181-14 ДПІ у Московському районі направляло
Кооперативу перші та другі податкові вимоги на суму податкових
зобов'язань та визначених в процесі перевірки та підготовки
позовної заяві, а тому ДПІ у Московському районі мало право на
примусове звернення стягнення на активи платника податків у
рахунок погашення тільки того податкового боргу, сума якого не є
попередньо узгодженою.
Матеріалами справи встановлено,що сума податкового боргу є
узгодженою.
Заборгованість підтверджена матеріалами справи та податковими
повідомленнями-рішеннями і є узгодженою (без пені) у встановлені
строки. Узгоджена сума податкового зобов'язання платником
сплачена не була, а тому податковим органом у відповідності до
п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-14 ( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 5
“Порядку направлення органами державної податкової служби
України податкових вимог платникам податків” ( z0595-01 ) (z0595-01)
№ 266
від 03.07.01, податковим органом було надіслано першу та другу
податковў вимоги.
Оскільки податковий борг не було сплачено, то у відповідності до
п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-14 ( 2181-14 ) (2181-14)
у рахунок
погашення податкових зобов'язань можуть бути примусово стягнуті
активи платника податків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до
уваги положення п. 1.6. ст. 1 та п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону
№ 2181-14 ( 2181-14 ) (2181-14)
про те, що примусове стягнення за рішенням
суду здійснюється лише в тих випадках, коли податкове
зобов'язання не є узгодженим.
В той же час, п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону 2181-14 ( 2181-14 ) (2181-14)
визначає, що на наступний день після настання терміну сплати
виникає право податкової застави на активи платника податків, а
тому законодавством визначено конкретні терміни погашення
податкової заборгованості та передбачено, що узгоджену суму
податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний
самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних
за останнім днем відповідного граничного терміну, або у терміни,
визначені у Законі 2181-14 ( 2181-14 ) (2181-14)
з відповідного податку, а
за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня
отримання податкового повідомлення про їх нарахування.
У відповідності до п. 5.3 ст. 3, ст.ст. 6, 14 Закону 2181-14
( 2181-14 ) (2181-14)
у випадках апеляційного узгодження суми податкового
зобов'язання, платники податків зобов'язані самостійно погасити
узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності,
протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого
узгодження, або платник податків може використати право на
розстрочення або відстрочення податкового боргу чи стосовно
недоїмки може бути досягнутий податковий компроміс.
Таким чином, при визначенні термінів погашення податкового боргу
не передбачено інших підстав, крім відстрочення або розстрочення
податкових зобов’язань для їх невиконання в терміни, що минули,
тобто платник податків, визначивши суму узгодженого податкового
зобов'язання, бере на себе обов'язки зі сплати та сплачує її у
повному обсязі або на умовах розстрочення, відстрочення
податкового боргу або податкового компромісу у терміни,
встановлені діючим законодавством.
А при розрахунках між бюджетами конкретно вказано, що при
несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання узгоджені суми
платежів повинні бути погашені у встановлений термін, тому
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судові інстанції не в повному обсязі визначили правову природу
спору, який виник між платником податку та податковим органом.
У зв’язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що постановлені судовими
інстанціями рішення від 26.11.03 та постанова від 24.02.04 не
відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому
є підстави для їх скасування та часткового задоволення
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському
районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову від 24.02.04 Харківського апеляційного господарського
суду та рішення від 26.11.03 господарського суду Харківської
області у справі № 04/439-03 господарського суду Харківської
області скасувати, а справу № 04/439-03 господарського суду
Харківської області направити на новий розгляд до господарського
суду Харківської області.