ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 4/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ТОВ "РРТП", м. Ровеньки
судовому засіданні
матеріали касаційної скарги
на постанову від 22.10.2003 Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 41
господарського суду Луганської області
за позовом Державної податкової інспекції у м.
Ровеньки
до 1. ТОВ "М", м. Луганськ
2. ТОВ "РРТП", м. Ровеньки
третя особа з боку позивача ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.06.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 22.10.2003 року по справі № 41 позов
задоволене; визнане недійсними договір б/н на проведення
товарообмінної (бартерної) операції від 29.05.2000р., укладений
між ТОВ "М" та ТОВ "РРТП"; зобов'язане відповідача-1 повернути
відповідачу-2 яловичину по вінницькі в кількості 228 банок на суму
1003,20 грн., свинину тушковану в кількості 264 банки на суму
1214,40 грн., яловичину по-козацьки в кількості 36 банок на суму
154,80 грн., сніданок туриста в кількості 84 банки на суму 382,20
грн., кашу з яловичиною в кількості 100 банок на суму 360 грн.,
каву в зернах 80,5 кг на суму 3220 грн., паштет в кількості 36
банок на суму 163,80 грн. на загальну суму поставки 6498,40 грн.,
а також ПДВ в сумі 1299,68 грн., разом 7798,08 грн.; стягнуте з
відповідача-2 в доход Державного бюджету України 7798,08 грн.;
стягнуте з відповідача-1: в доход Державного бюджету України штраф
в сумі 1700 грн., в доход Державного бюджету України державне мито
в сумі 162,98 грн., на користь ДП "СІЦ" витрати на
інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
В касаційній скарзі ТОВ "РРТП" просить скасувати ухвалені по
справі судові акти, в позові позивачу відмовити, справу
провадженням припинити, посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст.
23, 29, 32 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, ст. 6
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, ст. 7.5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед державними цільовими фондами".
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Позивач, відповідачі, третя особа не реалізували своє процесуальне
право на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлене, що між підприємствами, відповідачами у справі,
укладено договір б/н від 29.05.2000р. на проведення товарообмінної
(бартерної) операції, згідно якого ТОВ "М" зобов'язалось поставити
ТОВ "РРТП" кільця поршневі, гільзи, редуктор заднього моста,
акумулятор, палець шаровий рулевий, прокладки на загальну суму
7798грн.08коп. з урахуванням ПДВ, а другий відповідач, ТОВ "РРТП"
зобов'язався поставити ТОВ "М" яловичину по-вінницьки в кількості
228 банок на суму 1003грн. 20коп. , свинину тушковану в кількості
264 банки на суму 1214грн.40коп., яловичину по козацькі в
кількості 36 банок на суму 154грн.80коп., сніданок туриста в
кількості 84 банок на суму 382грн.20коп., кашу з яловичиною в
кількості 100 банок на суму 360грн., каву в зернах 80,9кг на суму
3220грн., паштет в кількості 36 банок на суму 163грн.80коп.,
всього на суму разом з ПДВ 7798грн.08коп. , відповідно до
документів наявних в матеріалах справи обидва контрагента за
договором виконали свої зобов'язання у повному обсязі.
Відповідно до змісту ст. 1 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, а також ст. ст. 1, 2 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
- підприємство, юридична особа, є
суб'єктом підприємницької діяльності, яка повинна здійснюватись
виключно на умовах, визначених законодавством. Зокрема, згідно з
умовами ст. 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
-
суб'єкт підприємницької діяльності повинен пройти державну
реєстрацію, для чого є обов'язковим рішення власника або
уповноваженого ним органу про створення юридичної особи.
Судом загальної юрисдикції встановлено, що була здійснена
реєстрація підприємства на підставну особу за винагороду,
відсутність наміру у відповідача, ТОВ "М", здійснювати
підприємницьку діяльність, Рішенням Жовтневого районного суду м.
Луганська від 30.10.2002р. на підставі ст. 8 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
установчі документи підприємства
визнані недійсними з 29.12.1999р., тобто з моменту перереєстрації
цього товариства.
Попередні суди правильно зазначили, що подані позивачем докази є
достатніми для повного та об'єктивного з'ясування наявності тих
обставин справи, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і
настання у зв'язку з цим відповідних юридичних наслідків.
Статтею 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що
угода визнається недійсною, якщо вона укладена з метою за відомо
суперечною інтересам держави і суспільства.
Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови "Про судову
практику в справах про визнання угод не дійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства, зокрема, належать угоди,
спрямовані на приховування фізичною та юридичною особами доходів
від оподаткування.
В обґрунтування своїх доводів ДПІ у м. Ровеньки посилається на
рішення Жовтневого районного суду м. Луганська, яким визнано
недійсними установчі документи ТОВ "М" на тій підставі, що
реєстрація вказаного підприємства була проведена з порушенням
вимог чинного законодавства, а саме було зареєстровано на особу,
яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а також
на те, що відповідач-1 порушив чинне податкове законодавство, а
саме, п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.97р. № 283/97ВР та п. 2.1.
ст. 2, п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заснування підприємства на підставну особу, укладення в подальшому
цим підприємством угоди та несплата з цього податків, дали судам
підстави цілком правомірно вважати, що укладаючи спірну угоду, ТОВ
"М" діяло з конкретною метою, направленою на приховування
одержаних по угоді коштів від оподаткування. Оскільки така мета
суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу,
вона не відповідає інтересам держави та суспільства.
Суди не взяли під сумнів достовірність цих обставин, дали оцінку
наведеним у справі фактам, та дійшли правильного та обґрунтованого
висновку про визнання спірної угоди недійсною, щодо наявності
умислу у ТОВ "М" за договором на ухилення від оподаткування,
наявності мети завідомо суперечної інтересам держави та
суспільства.
Наявність умислу у сторін при укладенні угоди означає, що сторона
або сторони усвідомлювали, або повинні були усвідомлювати
протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності
суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства і
прагнули, або свідомо допускали настання таких наслідків.
Судами при розгляді справи встановлено факт здійснення ТОВ "М"
підприємницької діяльності без сплати податків за певний період,
відсутність його за місцем реєстрації, реєстрація підприємства на
підставну особу.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "РРТП" від 20.11.2003 року № 112 на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 22.10.2003 року у
справі № 41 залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 22.10.2003 року у справі № 41
- без змін.