ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 справа N 25/298а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Костянтинівської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 20.01.2004
у справі № 25/298а
господарського суду Донецької області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності
- фізичної особи З-ва А.Г.
до Костянтинівської ОДПІ
про визнання недійсним податкового
повідомлення від 14.08.2003
№ 0000042640/3/10957
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2003 у
справі № 25/298а, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 20.01.2004 позов задоволено:
податкове повідомлення Костянтинівської ОДПІ від 14.08.2003
№ 0000042640/3/10957 про застосування штрафних санкцій у розмірі
605, 50 грн. визнано недійсним; стягнуто з Костянтинівської ОДПІ
на користь позивача витрати по оплаті державного мита у розмірі 85
грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У касаційній скарзі Костянтинівська ОДПІ просить скасувати
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.01.2004, рішення господарського суду Донецької області від
06.11.2003 у справі № 25/298а та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення
господарським судом апеляційної інстанції п. 2.5, п. 2.6 ст. 2 та
п. 5.3 ст. 5 Порядку направлення органами державної податкової
служби податкових повідомлень платникам податків, затвердженого
наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
(зі змінами
і доповненнями), оскільки господарськими судами не взято до уваги,
що оскаржуване податкове повідомлення № 0000042640/3/10957 від
14.08.2003 є актом, прийнятим за наслідками розгляду повторної
скарги позивача при здійсненні процедури адміністративного
оскарження, а предметом спору повинно бути податкове
повідомлення-рішення, прийняте відповідачем.
Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь своїх
представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що громадянин З-в А.Г., 12.05.1993 зареєстрований як суб'єкт
підприємницької діяльності, перебуває на податковому обліку в
Констянтинівській ОДПІ, якою позивачу було видано свідоцтво
платника єдиного податку від 09.01.2002.
Костянтинівською ОДПІ було проведено планову перевірку кіоску,
який належить позивачу та розташований за адресою: м.
Костянтинівка, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій
у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності, за наслідками якої складено акт
№ 42/26-211-2-2588905339 від 30.04.2003, яким встановлено
порушення позивачем п.п. 1, 2, 5, 13 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 01.06.2000
(зі змінами і доповненнями), а саме: факти реалізації товару на
суму 13, 90 грн. без видачі розрахункового документу покупцю,
невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів продажу за розрахунковими квитанціями з
початку робочого дня у сумі 53, 10 грн. та невикористання
розрахунковоє книжки при здійсненні розрахункових операцій.
На підставі вказаного акту Костянтинівською ОДПІ відповідно до п.
3 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
прийнято податкове повідомлення
№ 0000042640/3/10957 від 14.08.2003 про застосування до позивача
штрафних санкцій у розмірі 605, 50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої станції
виходив з того, що акт перевірки було складено в односторонньому
порядку, у зв'язку з чим він не є належним доказом порушення
позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а за наслідками перевірки відповідачем
повинно бути прийнято рішення про застосування штрафних санкцій
згідно з Законом України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(а не податкове повідомлення).
Залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції,
господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що штрафні
санкції за порушення вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є податковим зобов'язанням,
у зв'язку з чим, податковий орган повинен був винести податкове
повідомлення-рішення, а не податкове повідомлення; крім того номер
і назва акту перевірки, зазначені в податковому повідомлені від
14.08.2003 № 0000042640/3/10957 та в самому акті, не співпадають,
у зв'язку чим останній не є належним доказом порушення позивачем
вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського процесуального
кодексу України господарські суди попередніх інстанцій неповно
з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, не дали оцінки всім доказам у справі.
Так, пославшись на недоведення відповідачем факту прийняття
рішення про застосування штрафних санкцій у спірних
правовідносинах , господарський суд апеляційної інстанції не надав
оцінки доводам відповідача щодо прийняття ним за результатами
перевірки податкового повідомлення-рішення (а.с. 20, 53), не
дослідив зазначене податкове повідомлення-рішення, не з'ясував
обставин прийняття податкового повідомлення від 14.08.2003
№ 0000042640/3/10957 (яке згідно з поясненнями відповідача
прийнято за результатами адміністративного оскарження).
Крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанції
(які обмежилися лише констатацією факту невідповідності номеру і
назви акту, зазначеними в податковому повідомленні, та в самому
акті), не надано будь - якої оцінки самим фактам порушення
позивачем норм Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, встановленим в акті перевірки № 42/26-
211-2-2588905339 від 30.04.2003, які стали підставою для
застосування штрафних санкцій, не досліджено, чи відповідають
підстави застосування штрафних санкцій та їх розмір згідно з
податковим повідомленням від 14.08.2003 № 0000042640/3/10957
порушенням, визначеним в акті перевірки від 30.04.2003 № 42/26-
211-2-2588905339, чи було складено за результатами планової
перевірки від 30.04.2003 інший акт з другим номером; чи
зареєстровано акт перевірки та акт відмови від підпису в
спеціальних журналах в установленому законом порядку тощо.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Костянтинівської ОДПІ задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 20.01.2004 та рішення господарського суду Донецької області
від 06.11.2003 у справі № 25/298а, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.