ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 справа N А-13/55-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Чугуївської ОДПІ Харківської
відкритому області
судовому засіданні м. Чугуїв
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду 20.01.2004
у справі А-13/55-03
господарського суду Харківської області
за позовом ВАТ "ЧПА"
до Чугуївської ОДПІ Харківської
області
м. Чугуїв
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній.
від відповідача: присутній.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2003 у
справі № А-13/55-03, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 20.01.2004 позов задоволено:
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ
Харківської області № 0000482310/0 від 18.07.2002, № 0000482310/1
від 07.08.2002, № 0000482310/2 від 19.08.2002, № 0000482310/3 від
11.09.2002 та податкові повідомлення № 0000482310/4 від 22.10.2002
в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 48 028
грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 397, 88 грн. і
№ 0000482310/3 від 02.01.2003 в частині нарахування податку на
додану вартість в сумі 48 028 грн. та застосування штрафних
санкцій у розмірі 11 822, 63 грн., податкове повідомлення
№ 0000522310/1 від 11.09.2002, № 0000522310/2 від 22.10.2002,
№ 0000522310/3 від 02.01.2003 в частині застосування штрафних
санкцій у розмірі 1 463 981 грн.; стягнуто з Чугуївської ОДПІ
Харківської області на користь позивача витрати по оплаті
державного мита у розмірі 85 грн. та 118 грн. судових витрат.
У касаційній скарзі Чугуївська ОДПІ Харківської області просить
скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 20.01.2004, рішення господарського суду Харківської області
від 13.11.2003 у справі № А-13/55-03 та прийняти нове рішення,
яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування
апеляційним господарським судом п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997
№ 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), ст.ст. 1, 2 Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 № 436,
п.п. 2.12, 2.17 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління
НБУ від 19.02.2001 № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої та
апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено,
що Чугуївською ОДПІ Харківської області було проведено
документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання
вимог податкового законодавства у 2001 р. та січні-квітні 2002 р.,
за наслідками якої складено акт від 08.07.2002, яким встановлено
порушення позивачем вимог податкового законодавства, в т.ч. п.п.
6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у зв'язку із застосуванням нульової ставки податку
на додану вартість при здійсненні експортних операцій, оскільки за
умовами зовнішньоекономічних контрактів, визначеними згідно з
правилами "ІНКОТЕРМС", право власності на товар перейшло до
покупця на митній території України. Також в акті перевірки
встановлено факт порушення позивачем п. 2.12 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
у
зв'язку з використанням позивачем готівки на виплату заробітноє
плати у сумі 1 463 981 грн. за наявності податкового боргу. На
підставі вказаного акту перевірки, а також за результатами
адміністративного оскарження відповідачем було прийнято
оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкові
повідомлення, якими позивачу було донараховано податок на додану
вартість та застосовано штрафні санкції з податку на додану
вартість, а також застосовано штрафні санкції згідно з Указом
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Задовольняючи позов, господарські суди першої та апеляційної,
інстанцій виходили з того, що: по-перше, позивачем було правильно
застосовано нульову ставку податку на додану вартість при
здійсненні експортних операцій, оскільки факт перетину товарами
кордону підтверджено належно оформленими вантажно-митними
деклараціями, на яких є відмітки про перетин кордону, а
відповідачем даний факт не спростовано; по - друге, відповідачем
при проведені перевірки не було досліджено всі суттєві обставини
використання позивачем готівки на виплату зарплати у спірний
період, у зв'язку з чим відповідачем не доведено документально
факт порушення позивачем п. 2 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, не дали належну оцінку всім доказам у справі.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою ставкою
обчислюється з операцій з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України.
Дійшовши правомірного висновку щодо можливості застосування
нульової ставки податку на додану вартість при здійсненні
експортних операцій за наявності факту перетину товаром кордону
незалежно від умов поставки, передбачених у зовнішньоекомічних
контрактах, господарські суди не надали належної оцінки доводам
відповідача щодо відсутності документального підтвердження
фактичного вивезення товарів за межі митної території України,
оскільки на вантажно-митних деклараціях відповідні відмітки
відсутні (а в матеріалах справи відсутні вантажно-митні і
декларації з відміткою митного органу на кордоні про фактичне
вивезення експортованих товарів за межі митної території України,
як і відсутні інші докази перетину товаром кордону, в т.ч. листи
митниці на кордоні тощо).
З огляду на викладене висновки господарських судів про наявність
на наданих позивачем вантажно-митних деклараціях відміток митниці,
що підтверджують факт перетину кордону, не є такими, що
відповідають вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в засіданні суду всіх обставин справи.
Щодо висновків господарського суду про недоведення відповідачем
факту порушення позивачем норм Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
у зв'язку з
витрачанням готівки на виплату зарплати при наявності податкового
боргу, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
підприємства, що мають
податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці
(крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за
рахунок коштів, одержаних з установ банків.
Факт здійснення таких виплат за рахунок готівки позивачем не
заперечується.
Пославшись на недослідження відповідачем питань щодо одержання
підприємством коштів в банку на видачу зарплати у спірний період;
питань надходження готівки до каси підприємства, питань можливого
використання готівки на виплату зарплати через екстрені
(невідкладні) обставини, господарські суди в порушення ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не дослідили вищезазначені обставини,
обмежившись лише посиланням на недоведення відповідачем
відповідних фактів порушень вимог Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Невстановлення вищезазначених обставин справи при розгляді справи
судами попередніх інстанцій позбавляє касаційну інстанцію
можливості зробити висновки щодо правильного застосування норм
матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановлені судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. і ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Чугуївської ОДПІ Харківської області задовольнити
частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 20.01.2004 та рішення господарського суду Харківської області
від 13.11.2003 у справі № А-13/55-03, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.