Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 3/7пд
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у м. Ровеньки Луганської
Києві області
касаційну скаргу
На постанову від 12 листопада 2003р.
Донецького апеляційного Господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції
у м. Ровеньки Луганської
області
до Малого приватного підприємства
"Т"
Державної холдінгової компанії
"Р" в особі Управління
матеріально-технічного
постачання
про визнання недійсною угоди
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Державною податковою інспекцією у м. Ровеньки Луганської області у
квітні 2003р. заявлений позов про визнання недійсною угоди, як
укладеної між Малим приватним підприємством "Т" та Державною
холдінговою компанією "Р", з метою, що суперечить інтересам
держави на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, про стягнення з МПП "Т" на користь ДХК "Р" 189996
грн., та стягнення з ДХК "Р" на користь держави 189996 грн.
вартості товару, отриманого компанією за оспорюваною угодою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Жовтневого районного
суду м. Луганська від 30.10.2002р. визнані недійсним установчі
документи МПП "Т" з моменту його перереєстрації, за юридичною
адресою підприємство не знаходиться, звітності до податкових
органів не надає. Наведене дало підстави податковій службі вважати
угоду укладеною з боку МПП "Т" з метою, що завідомо суперечить
інтересам держави.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10 червня
2003р., ухваленим суддею, задоволені позовні вимоги про визнання
недійсним договору поставки від 12.04.2001 № 8/154-04-01,
укладеного між Малим приватним підприємством "Т" та Державною
холдінговою компанією "Р" на підставі статті 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, з огляду на доведеність позивачем завідомо
суперечної інтересам держави і суспільства мети укладання
оспорюваної угоди, а також наявності в діях постачальника товару -
МПП "Т" вини у формі умислу. Рішенням стягнуто в доход держави з
МПП "Т" 189996 грн. вартості товару, одержаних останнім від
Державної холдінгової компанії "Р" за договором від 12.04.2001
№ 8/154-04-01. У задоволенні вимог про стягнення з ДП "Р" в доход
державного бюджету 189996 грн. відмовлено з огляду на те, що
застосування до ДП "Р" наслідків, передбачених приписами статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є неправомірним через те, що
підприємство є добросовісним покупцем
Донецький апеляційний господарський суд постановою від 12
листопада 2003р. перевірене рішення Господарського суду Луганської
області від 10.06.2003р. скасував, а апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у м. Ровеньки Луганської області задовольнив
частково, відмовивши ДПІ у позові про визнання недійсним договору
поставки від 12.04.2001 № 8/154-04- 01, укладеного між Малим
приватним підприємством "Т" та Державною холдінговою компанією "Р"
та про повернення МПП "Т" на користь ДХК "Р" 189996 грн. одержаних
за оспорюваною угодою. Постанова апеляційного господарського суду
вмотивована тим, що позивачем не доведено в чому саме полягала
завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання
угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування
доходів, а також є недоведеною наявність в діях відповідачів
умислу. У постанові зазначено про те, що умисел юридичної особи
визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної
особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це
належні повноваження, з огляду на те, що податковою службою не
доведено факт укладання договору фізичною особою від імені
юридичної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.
Державна податкова інспекція у Ровеньки Луганської області,
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення господарського суду Луганської
області та постанову Донецького апеляційного суду скасувати як
такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права, а позовні вимоги задовольнити в повному
обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в касаційні скарзі,
ДПІ посилається на неправильне незастосування господарськими
судами до спірного договору статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
в частині застосування наслідків, приписами якої
передбачено, що при наявності умислу лише у однієї з сторін, все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави. Вважає, що ДПІ, як позивач, довів
наявність підстав, для визнання недійсною угоди, укладеної між
Малим приватним підприємством "Т" та Державною холдінговою
компанією "Р", з метою, що суперечить інтересам держави на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Зауважує
на неправомірному покладанні апеляційним судом на ДПІ витрат зі
сплати державного мита, оскільки відповідно до вимог пункту 15
статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
податкові органи звільняються від сплати державного мита
у справах, де вони виступають в якості позивачів та відповідачів.
Державна податкова інспекція у м. Ровеньки надіслала клопотання, у
якому просить розглянути справу без участі представників
податкової служби.
Малим приватним підприємством "Т" та Державною холдінговою
компанією "Р" відзиви на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної
інстанцій приписів матеріального і процесуального законодавства,
відзначає наступне:
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів. Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що
12.04.2001р. між Малим приватним підприємством "Т" та Державною
холдінговою компанією "Р" укладено договір поставки № 8/154-04-
01, відповідно до умов якого МПП "Т" поставив ДХК "Р" товар на
загальну суму 189996 грн. Договір прийнято відповідачами до
виконання, 24.04.2001р. ДХК "Р" за накладною № 77 одержав від МПП
"Т" породонавантажувальну машину вартістю 189996 грн. згідно
сертифікації поставки за договором № 8/154-04-01. На виконання
цього договору МПП "Т" виписало податкову накладну від
24.04.2001р. № 78/1 з відображенням податку на додану вартість з
суми поставленого товару. Як встановлено судом першої інстанції та
підтверджується матеріалами справи, Мале приватне підприємство "Т"
за юридичною адресою не знаходиться, звітності до податкового
органу не надавало і податків не сплачувало (хоч за спірною угодою
одержало доход і на підставі податкових накладних взяло на себе
податкові зобов'язання).
Посилання апеляційної інстанції на недоведеність факту створення
МПП "Т" а відтак і укладання спірної угоди, з метою ухилення від
сплати податків спростовуються рішенням Жовтневого районного qsds
м. Луганська від 30.10.2002р. про визнання недійсними установчих
документів цього підприємства з моменту його перереєстрації - з
17.01.1001р., оскільки цим судовим рішенням встановлені факти
перереєстрації МПП "Т" громадянкою А-ою Л.М. за винагороду, яка
ніякої фінансово-господарської діяльності не вела, звітних,
банківських документів не підписувала. Ці обставини існували на
час укладання угоди між відповідачами і у суду відсутні правові
підстави для сумніву щодо наміру таких засновників не
дотримуватись приписів законодавства та ухилятися від сплати
податків.
У зв'язку з викладеним, постанова у справі визнається такою, що
підлягає скасуванню як прийнята з порушенням норм матеріального
права, рішення у справі в цій частині відповідає приписам чинного
законодавства. Водночас, господарський суд Луганської області,
задовольняючи позовні вимоги податкової служби про визнання
недійсним договору поставки на підставі статі 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не застосував наслідки, передбачені
приписами цієї статті, оскільки при наявності умислу лише у однієї
з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій
стороні, а одержане останньою стягується в доход бюджету.
Таким чином сума договору підлягає стягненню з МПП "Т" на користь
ДХК "Р", а з рахунку ДХК "Р", на користь бюджету, незалежно від
можливості виконання стягнення на користь ДХК "Р".
В цій частині змінюється мотивувальна і резолютивна частина
рішення господарського суду Луганської області.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.11.2003 у справі 3/7пд скасувати. Рішення господарського суду
Луганської області від 10.06.2003р. змінити. Викласти резолютивну
частину рішення в такій редакції:
Угоду від 12.04.2001 № 8/154-04-01, укладену між Малим приватним
підприємством "Т" та Державною холдінговою компанією "Р" на суму
189996 грн. визнати недійсною. Стягнути з МПП "Т" на користь ДХК
"Р" 189996 грн. Стягнути з ДХК "Р в доход Державного бюджету
189996 грн.
Доручити господарському суду Луганської області видати накази на
виконання цієї постанови з зазначенням відповідних рахунків.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньки
Луганської області задовольнити частково.