ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 3/283-03-9241
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Державної податкової інспекції у Приморському
касаційну районі м. Одеси
скаргу
на рішення від 26.01.2004
господарського суду Одеської області
у справі № 3/283-03-9241
за позовом дочірнього підприємства "ББ", м. Одеса
до Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси
про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2003 року дочірнє підприємство "ББ" пред'явило в суді
позов до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.
Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
№ 0007951501/0, № 0007961501/0, № 0007971501/0, № 0007981501/0,
№ 000799150/0, № 0008001501/0 від 03.10.2003 якими визначено
штрафні санкції в сумі 94118,37 грн. за затримку граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2004 позов
задоволено.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що у
відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних
санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток за 3 квартал
2002 року та за 2002 рік.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському
районі м. Одеси просить рішення скасувати, посилаючись на
порушення ст. 48 Закону України "Про державний бюджет на 2002 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
, ст. 51 Закону України "Про державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, п. 16.4, п. 16.7 ст. 16 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 1.11
ст. 1, п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. п.
17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п. п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(в редакції, яка діяла
на момент звернення платника податків до ДПІ про проведення
заліку) за рішенням платника податків сплата його податкових
зобов'язань або погашення податкового боргу може бути здійснена
шляхом заліку погашених зустрічних грошових зобов'язань
відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли
відповідно до норм податкового або бюджетного законодавства чи
цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту
виникнення податкових зобов'язань платника податків.
Відповідно до преамбули Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита і пільги
щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами
України, крім законів про оподаткування.
Залік непогашених зустрічних грошових зобов'язань є, на думку
Вищого господарського суду України у даному випадку, механізмом
справляння податку на прибуток.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 цього ж Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
зміна
податкових ставок і механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України
про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати
земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись
іншими законодавчими актами, крім цього Закону.
Як вбачається з частини 4 ст. 28 Закону України "Про бюджетну
систему України" ( 512-12 ) (512-12)
Закон про Державний бюджет України не
може встановлювати нові, змінювати чи скасовувати існуючі податки,
збори, інші обов'язкові платежі, вносити зміни до чинного
законодавства. У разі необхідності зміни чи доповнення вносяться
спочатку до відповідних законів.
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 № 2542-ІІІ, згідно з
вимогами якого Закон України "Про бюджетну систему України"
( 512-12 ) (512-12)
втратив чинність з 03.07.2001, визначив, що закон про
державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження
органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету
України протягом бюджетного періоду (п. 20 ч. 1).
Бюджетним кодексом не встановлено, що Закон про Державний бюджет
України може встановлювати нові, чи скасовувати існуючі податки,
збори, інші обов'язкові платежі, вносити зміни до чинного
законодавства з питань оподаткування.
Механізм сплати (погашення) податкових зобов'язань шляхом
здійснення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових
зобов'язань діяв у 2002 році, зміни до Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
внесено не було.
Господарським судом встановлено, що 16.10.2002 позивач звернувся
до відповідача з листом про зарахування наявної невідшкодованої
бюджетної заборгованості з ПДВ в рахунок погашення його податкових
зобов'язань по податку на прибуток за 3 квартал 2002 року.
Ці дії позивача узгоджуються з вимогами п. п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
і господарським судом при вирішенні спору правильно
застосовані норми вказаного закону.
Постановлене господарським судом рішення є законним і
обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси залишити без задоволення, а рішення від 26.01.2004
господарського суду Одеської області у справі № 3/283-03-9241 без
змін.