ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 37/269a
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Київському районі м. Донецька
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 23.03.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 37
господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємства "ЕТС"
до Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0001312650/0 від
12.09.2003р.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.02.2004
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 23.03.2004р., по справі № 37 позов
задоволене; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька
№ 0001312650/0 від 12.09.03 р. щодо визначення податку на додану
вартість в розмірі 28475,0 грн. та застосування штрафних санкцій в
сумі 14238 грн.; стягнуте з відповідача на користь позивача судові
витрати в розмірі 203 грн.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в Київському
районі м. Донецька просить скасувати ухвалені по справі судові
акти, прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права, а саме пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5,
пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Сторони не скористались наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що за результатами позапланової перевірки
приватного підприємства "ЕТС" з питань дотримання вимог
податкового законодавства за період з 12.03.2002 року по
01.08.2003 року Державною податковою адміністрацією в Донецькій
області, відповідно до п. 15 Указу Президента України "Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
,
складений акт № 42-26-2-211/2-31906359 від 11.09.2003 року, на
підставі якого ДПІ у Київському районі м. Донецька прийняте
податкове повідомлення-рішення № 0001312650/0 від 12.09.2003 року
(арк. справи 17-27, 30).
Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне
податкове повідомлення-рішення, встановлене порушення ПП "ЕТС" пп.
7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за період квітень-вересня 2002 року в частині
включення до складу податкового кредиту сум з ПДВ в розмірі 28
745,14 грн. за податковими накладними, що видані протягом
квітня-вересня 2002 року особою, яка не є платником ПДВ, оскільки
на підставі рішення місцевого суду Калінінського району м.
Донецька від 01.07.2003 року Міжрайонною ДПІ Центрально-міського
району м. Макіївки складений акт № 67 від 13.08.03 року про
анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з 17.08.2000 року
(арк. справи 62-64).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку yndn
відсутності з боку позивача порушень норм ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на
наступне.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий облік з податку на
додану вартість здійснюється підприємством по факту проведення
господарських операцій у певному податковому періоді.
Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
суб'єкти господарювання
зобов'язані скласти первинні документи під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.
З акту перевірки вбачається, що господарські операції між
позивачем і ПП "ОГСП № 2" здійснені у певних податкових періодах
та відображені позивачем у квітні-вересні 2002 року.
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт, послуг чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт, послуг (п.
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).
Судами встановлене, що позивач та ПП "ОГСП № 2" в момент видачі
податкових накладних, на підставі яких був позивачем сформований
податковий кредит, були зареєстровані в якості суб'єктів
підприємницької діяльності та платників податку на додану
вартість. Доказів виключення з Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України суду податковим органом не
надано.
Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
особи, що підпадають під визначення
платників податку згідно зі ст. 2 цього Закону, зобов'язані
зареєструватися як платники податку в органі державної податкової
служби за місцем їх знаходження. Анулювання свідоцтва про
реєстрацію платника ПДВ здійснюється лише при настанні законодавчо
встановлених випадків, відповідно до пп. 9.6 ст. 9 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Свідоцтво про
реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у
випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням
Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення
платника податку на додану вартість з Реєстру, відповідно до п. 25
Положення про Реєстр платників податку на додану вартість,
затвердженого наказом ДПА України N 79 ( z0208-00 ) (z0208-00)
від 01.03.2000
року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000
року за N 208/4429.
За приписами пункту 25.1 вищевказаного Порядку, виключення
платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання
Свідоцтва відбувається у разі подання платником податку заяви або
закінчення терміну дії свідоцтва, випадки виключення з Реєстру
безпосередньо податковим органом наведені у п. 25.2 Порядку,
згідно якого датою виключення із Реєстру вважається відповідна
дата прийняття рішення або події.
Таким чином, ПП "ОГСП № 2" втратило статус платника податку на
додану вартість лише з дати набранням чинності рішенням місцевого
суду, тому таке рішення не може змінювати порядок оподаткування
господарських операцій, що здійсненні до набуття чинності таким
рішенням. З акту перевірки податкового органу вбачається, що, як
позивач так і ПП "ОГСП № 2" були зареєстровані в якості платників
податків з видачею свідоцтв про здійснення такої реєстрації та
внесенням до Реєстру платників ПДВ.
Стосовно зазначення в акті щодо визнання недійсними установчих
документів ПП "ОГСП № 2" з моменту реєстрації, то слід зазначити,
що наведене ніяким чином не вплинуло на правоздатність
контрагентів позивача на час здійснення спірних господарських
операцій.
З огляду на викладене, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли до правомірного висновку про відсутність з боку
позивача зазначених в акті перевірки порушень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відповідності до п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.00р. № 2181
штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах,
визначених цією статтею, лише за порушення податкового
законодавства.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька від
01.04.2004 року № 7460/10/10-013 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 23.03.2004 року у справі № 37
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
cnqond`pq|jncn суду від 23.03.2004 року у справі № 37 - без змін.