ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 25/316пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.03.2004р.
у справі № 25/316пд Господарського суду Донецької області
за позовом Прокурора Донецької області в інтересах держави в особі
Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції
до Товариства з обмеженою відповідальністю "О"
до Селянсько-фермерського господарства "Ю"
про визнання угоди недійсною,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.12.2003р.,
яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.03.2004р. залишено без змін, відмовлено в задоволенні позовних
вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння
соняшника № 4 від 27.10.2002р., укладеного між Товариством з
обмеженою відповідальністю "О" та Селянсько-фермерським
господарством "Ю", з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, та про стягнення з Селянсько-фермерського
господарства "Ю" у доход держави вартості одержаного від
Товариства з обмеженою відповідальністю "О" насіння соняшника на
суму 1908852,00 грн.
Не погодившись з постановою Донецького апеляційного господарського
суду від 10.03.2004р., Волноваська об'єднана державна податкова
інспекція подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постановленіу даній справі судові рішення та прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити. Свою вимогу Волноваська
об'єднана державна податкова інспекція мотивує тим, що апеляційним
господарським судом порушено норми матеріального та процесуального
права, а саме ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 29, 35, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представників
Волноваськоє об'єднаної державної податкової інспекції, які
з'явились в господарське засідання суду касаційної інстанції,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
касаційна скарга Волноваської об'єднаної державної податкової
інспекції підлягає задоволенню частково.
Позивачем подано позов щодо визнання угоди, яку укладено між
Товариством з обмеженою відповідальністю "О" та
Селянськофермерським господарством "Ю" недійсною з підстав,
передбачених ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, та застосування правових
наслідків, передбачених зазначеною нормою Кодексу.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок
в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може
бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та
правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. Як випливає з ст. 2 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є
здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до
бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством. Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
державні податкові інспекції в районах, містах без районного
поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні
податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів
позови до підприємств, установ, організацій та громадян про
визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,
одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів,
одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення
заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за
рахунок їх майна. Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону
випливає, що на відповідні органи державної податкової служби
покладено функції щодо подачі до судів позовів про визнання угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими
угодами у разі порушення сторонами таких угод податкового
законодавства.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що між
відповідачами: Товариством з обмеженою відповідальністю "О" та
Селянсько-фермерським господарством "Ю" укладено договір купівлі-
продажу насіння соняшника № 4 від 27.10.2002р. на суму 1908852,00
грн., умови якого повністю виконані обома сторонами.
Для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна
задовольняти ряд умов, а саме: умови про форму, умови про сторони,
умови про зміст, умови про відповідність внутрішньої волі і
волевиявлення сторін. Угода укладена з порушенням зазначених умов,
законодавством визнається недійсною. Всі недійсні угоди, незалежно
від особливостей їхнього конкретного виду, об'єднує одна спільна
риса: суперечність правовим нормам. Отже, вирішуючи спір щодо
недійсності угоди, господарський суд був зобов'язаний встановити
обставини, за наявністю яких чинне законодавство передбачає угоду
недійсною.
Господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою
відповідальністю "О" надало Селянсько-фермерському господарству
"Ю" податкову накладну № 4 від 30.10.2002р.., рахунок-фактуру № 4
від 30.10.2002р., накладну № 4 від 30.10.2002р., податкову
накладну № 7 від 27.11.2002р., накладна № 7 від 27.11.2002р.
Згідно п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону. Як випливає з ст. 9 вищезгаданого Закону,
свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість
видається за заявою платника податків органом державної податкової
служби. Отже, вирішуючи даний спір, господарський суд зобов'язаний
був встановити обставину щодо того чи видавалось Товариству з
обмеженою відповідальністю "О" органом державної податкової служби
свідоцтво про реєстрацію як платника податку, а отже чи мало право
дане товариство складати податкову накладну, яка була надана
Селянсько-фермерському господарству "Ю". Проте, в матеріалах
справи відсутні докази щодо цього.
Згідно п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідоцтво про реєстрацію діє до дати його
анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована,
згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних
місяців в якості платника податку особа мала за останні 12
поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів
(робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; зареєстрована в якості платника податку особа
припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого
платника податку. Оскільки господарським судом встановлено, що
рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 31.10.2002р.
визнано недійсними статутні документи Товариства з обмеженою
відповідальністю "О", що тягне його ліквідацію, то господарський
суд попередніх інстанцій в установленому законом порядку на
підставі відповідних доказів зобов'язаний був встановити обставину
щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію як платника податку
Товариства з обмеженою відповідальністю "О", а отже і припинення
права у даного товариства на складання податкових накладних та
нарахування податку.
Згідно ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і
суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі
виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною
з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою
або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход
держави. Як випливає з приписів вищезгаданої норми Кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
, вирішуючи даний спір, господарський суд зобов'язаний
встановити обставини із яких випливає порушення сторонами при
укладенні договору законодавства, при цьому встановити наявність
мети, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства,
встановити які саме інтереси держави та суспільства порушено та
встановити поіменно, що було передано кожною із сторін на
виконання договору, оскільки саме одержане кожною із сторін і
підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оскільки
господарським судом попередніх інстанцій не розглянуто у судовому
процесі всі обставини справи у їх сукупності, то господарським
судом порушено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарським судом встановлено, що відповідач - Товариство з
обмеженою відповідальністю "О" за юридичною адресою (м. Донецьк,
вул. Овнатаняна, 16) не знаходиться, проте процесуальні документи
йому надсилались саме за юридичною адресою, що свідчить про
неповідомлення належним чином даного відповідача про час і місце
засідання суду.
Відповідно до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Порушення норм процесуального права є в
будьякому випадку підставою для скасування рішення місцевого або
постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто
судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним
чином про час і місце засідання суду. Оскільки відповідач -
Товариство з обмеженою відповідальністю "О" участі у господарських
засіданнях суду не приймав, оскільки не був належним чином
повідомлений про час і місце засідання суду, то судові рішення
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від
05.12.2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10.03.2004р. у справі № 25/316пд і передати справу на
новий розгляд до Господарського суду Донецької області.