814/1578/16 Про визнання протиправним дії Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури районної державної адміністрації з виготовлення та видачі паспорту прив`язки на тимчасову споруду, яка раніше належала іншій особі - 28.09.2020 Прийняття

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2 ), ОСОБА_3, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним дії Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області з виготовлення та видачі 10 червня 2014 року паспорту прив`язки на тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1, строком до 10 червня 2017 року, реєстраційний номер 1/14, яка раніше належала ОСОБА_2, на сьогодні власник - ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним дії Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області з виготовлення та видачі 10 червня 2014 року паспорту прив`язки на тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1, строком до 17 травня 2017 року, реєстраційний номер 2/14, на сьогодні власник - ОСОБА_3 .

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що оформлення та видача паспортів прив`язки стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відбулось не у відповідності до вимог протипожежного законодавства, з порушенням прав та інтересів позивача як власника сусідньої тимчасової споруди, у зв`язку із чим він вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час розгляду справи не встановлено, а позивачем не доведено факту того, що затвердження паспортів прив`язки тимчасових споруд відбулось не у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже суд не вбачав порушень прав та інтересів позивача та підстав для задоволення позову. Крім того, судами взято до уваги, що під час вирішення спору у цій справі вказані паспорти прив`язки для розміщення третьою особою тимчасових споруд вичерпали свою дію, а інші видані паспорти не є предметом оскарження за цим позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 09 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Судами не враховано, що відповідач під час виготовлення, видачі та продовження паспорту прив`язки тимчасових споруд третій особі не врахував положень норм ДБН 360-92**. За висновками судової будівельно-технічної експертизи, проведеної по матеріалах цивільної справи за № 472/1103/14-ц, тимчасова споруда ФОП ОСОБА_2 знаходиться від навісу над входом у магазин позивача на відстані 5,7 м та від фасадної стіни на відстані 9,01 м, а також не відповідає архітектурним, державним будівельним та протипожежним нормам в частині зменшення протипожежних розривів між будівлями і спорудами. Крім того, скаржник зазначає, що відповідач видаючи паспорт прив`язки та подовжуючи його термін дії повинен був перевірити фактичну відстань тимчасової споруди до інших об`єктів. Крім того, вимоги паспорту не дотримані під час встановлення тимчасової споруди, тимчасова споруда фактично була розміщена ще до видачі паспорту прив`язки, а тому, позивач вважає, що її розміщення не відповідає самим вимогам паспорту прив`язки, та більш того, паспорт прив`язки був виготовлений вже на існуючу тимчасову споруду, яка розміщена з порушенням будівельних норм, а тому дії відповідача є протиправними. Також, судами не перевірено, чи дійсно належній третій особі кіоски промислових товарів відносяться до категорії тимчасових споруд, оскільки вказані споруди облаштовані фундаментом.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т. О., судді: Гриців М. І., Коваленко Н. В., справу передано головуючому судді.

8. Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

9. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т. О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року № 742/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено такий в порядку письмового провадження з 16 вересня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 1999 року на праві приватної власності належить нежитлове приміщення в АДРЕСА_2 . Зазначене приміщення використовується як магазин-закусочна " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

12. Напроти фасадної сторони магазину позивача розташовано п`ять контейнерів, серед яких два належали ОСОБА_2, на даний час їх власником є ОСОБА_3 .

13. 17 травня 2011 року Веселинівська селищна рада на підставі рішення Веселинівської селищної ради від 13 травня 2011 року № 12 уклала договір особистого строкового сервітуту строком на три роки з ФОП ОСОБА_2 до 25 квітня 2014 року.

14. 25 квітня 2014 року Веселинівська селищна рада прийняла рішення № 26 про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на укладання договору особистого строкового сервітуту на розміщення малої архітектурної форми по

АДРЕСА_3 . Рішенням виконавчого комітету Веселинівської селищної ради від 29 травня 2014 року № 31 наданий дозвіл ФОП ОСОБА_2 на погодження місце розташування тимчасової споруди (кіоску з продажу промислових товарів).

16. 10 вересня 2014 року між Веселинівською селищною радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про встановлення особистого сервітуту строком на три роки.

17. Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області ФОП ОСОБА_2 були видані паспорти прив`язки тимчасової споруди для розміщення тимчасової споруди площею 28 м. кв., видано паспорт прив`язки від 10 червня 2014 року реєстраційний номер 2/14 та для розміщення тимчасової споруди "Веселий школярик" видано паспорт прив`язки від 10 червня 2014 року реєстраційний номер 1/14. Строк дії вказаних паспортів до 10 червня 2017 року та до 17 травня 2017 року, відповідно.

18. На виконання вимоги ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, відповідач надав суду пояснення, що паспорти прив`язок з реєстраційними номерами 1/14 та 2/14 переоформлені 13 лютого 2018 року на новий строк з наданням нових реєстраційних номерів.

19. Оскільки тимчасові споруди для провадження господарської діяльності розміщенні з порушенням правил протипожежної безпеки, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

21. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

23. Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону № 3038-VI розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

24. Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначає Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (z1330-11) (далі - Порядок № 244).

25. За п. 1.3 Порядку № 244 визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

26. У відповідності до п. 1.10 Порядку № 244 передбачено, що для розміщення групи ТС (але не більше п`яти) розробляється єдиний паспорт прив`язки ТС з прив`язкою кожної окремої ТС з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500).

27. У п. 1.12 Порядку № 244 зазначено, що при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.

28. Згідно з п. 2.2 Порядку № 244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: 1) графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; 2) реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

29. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_2 було надано усі необхідні документи, передбачені Порядком № 244, а тому у Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області не було підстав для відмови у видачі паспорту прив`язки ОСОБА_2 .

30. Посилання скаржника на те, що відповідачем в порушення будівельних та протипожежних норм було виготовлено, видано та продовжено строк дії паспорту прив`язки на тимчасову споруду, чим порушено його право, як власника нежитлового приміщення на безпечне використання власності від поряд розташованої тимчасової споруди є необґрунтованими та безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей схеми розміщення тимчасових споруд, вказані об`єкти знаходиться на відстані 10 м. від торговельного павільйону, що належить позивачу, що відповідає вимогам ДБН 360-92**.

31. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач при виготовленні та видачі, продовженні дії паспорту прив`язки тимчасової споруди ФОП ОСОБА_2 діяв відповідно до вимог чинного законодавства і нормативних документів та врахував відстань між магазином позивача і тимчасовою спорудою третьої особи, з урахуванням вимог ДБН 360-92**.

32. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 814/1579/16 та від 05 грудня 2019 року у справі № 814/2892/16.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

34. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

35. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

36. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

37. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

38. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

39. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.