ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 14/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у дочірньої компанії “Газ України”
відкритому засіданні Національної компанії “Нафтогаз
матеріали касаційної України”, м. Київ (далі –
скарги ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”)
на рішення від 19.02.2004
господарського суду Рівненської області
у справі № 14/9
за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
до відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації
“Рівнегаз”, м. Рівне (далі – ВАТ
“Рівнегаз”)
про стягнення 595 025 грн. 34 коп.
У відкритому судовому засіданні брали участь представники:
від позивача – Ярина І.В.,
від відповідача – Янкевич Л.Д., Яковчук В.А.
В С Т А Н О В И В:
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача борг за
поставлений природний газ за договором № 10/16-470 від
04.04.2000 на суму 471 708 грн. 44 коп. , пені – 33 241 грн. 44
коп., інфляційні в розмірі 49 152 грн. 02 коп. , 3% річних – 40
923 грн. 44 коп.
Позов обгрунтований тим, що про поставку природного газу
свідчать акти прийому-передачі. Відповідачу поставлено газ на 5
372 089 грн. 44 коп. – сплачено 4 900 381 грн., у зв’язку з чим
заборгованість становить 471 708 грн. 44 коп. Також за
несвоєчасну сплату боргу підлягає сплаті пеня у розмірі
подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який
сплачується пеня (пункти 6.1, 6.2 договору) та згідно статті 214
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
сума боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три відсотки річних від простроченої суми.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 19.02.2004
(суддя Марач В.В.) відмовив в задоволенні позову, оскільки
позивач не довід факту правонаступництва та не надав всіх
доказів, що підтверджують перехід майнових прав та обов’язків
від реорганізованої ДК “Торговий дім” “Газ України” до позивача,
а також відповідач розрахунки за поставлений природний газ
безпосередньо не проводив.
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на рішення і
вважає його таким, що підлягає скасуванню та просить
задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем
були надані всі необхідні документи правонаступництва ДК “Газ
України” від ДК “Торговий дім “Газ України”. Крім того,
законодавство, яке діяло на час здійснення реорганізації, не
ставило перехід прав при здійсненні реорганізації в залежність
від наявності аудиторського висновку до балансу. Постанова
Кабінету Міністрів України і Національного банку України № 1785
від 13.11.1998 та постанова Національної комісії регулювання
електроенергетики України № 759 від 12.07.2000 на, які
посилається суд в рішенні, встановлюють порядок розподілу
коштів, які вже надійшли на рахунки, а не порядок розрахунків,
який встановлений пунктом 5.1 договору за договором.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга частково підлягає
задоволенню з таких підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Судом встановлено, що між ДК “Торговий дім” “Газ України”
(постачальник) та ВАТ “Рівнегаз” (покупець) укладений договір
9 10/16-470 від 04.04.2000 на поставку природного газу.
Постачальник виконав свої зобов’язання, а покупець частково
оплатив вартість поставленого газу і заборгованість становить
406 667 грн. 58 коп.
Ухвалою від 22.01.2004 суд ухвалив надати позивачу докази
правонаступництва ним прав та обов’язків ДК “Торговий дім” “Газ
України” стосовно пред’явленої до стягнення заборгованості з ВАТ
“Рівнегаз”.
Частиною 2 статті 37 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(в
редакції Закону від 18.07.1963 № 1540-06 ( 1540-06 ) (1540-06)
)
встановлено, що при злитті і поділі юридичних осіб майно (права
і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При
приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно
(права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в
день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене
законом або постановою про реорганізацію.
Відповідно до пункту 4 наказу Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” № 14 від 18.01.2001 генерального директора ДК
“Торговий дім” “Газ України” зобов’язано провести інвентаризацію
майна, дебіторської та кредиторської заборгованості ДК “Торговий
дім” “Газ України”, підтвердивши їх розмір актами звіряння та
скласти передаточний баланс, достовірність якого повинна бути
підтверджена аудиторським висновком, та передати ДК “Газ
України” матеріальні цінності та основні фонди, що відображені в
передаточному балансі.
Тобто згаданим наказом встановлено, які повинні були складатися
документи для передачі майна ДК “Торговий дім” “Газ України” до
ДК “Газ України”.
В рішенні господарського суду від 19.02.2004 зазначено, що
позивач не надав суду аудиторський висновок, яким повинна бути
підтверджена достовірність передаточного балансу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5
статті 81 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
неподання позивачем без поважних причин матеріалів
витребуваних господарським судом позов може бути залишений без
розгляду.
Крім того, алгоритм розподілу коштів, що надходять на
розподільні
рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної
компанії НАК “Нафтогаз України” за поставлений природний газ,
затверджений постановою НКРЕ України від 12.07.2000 № 759 і
визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх
обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки
підприємств за поставлений природний газ, і його приписи не
впливають на домовленість сторін за договором № 10/16-470 від
04.04.2000 щодо порядку і строків оплати вартості газу.
У зв’язку з викладеним суд помилково вважає, що порядок
розрахунків за природний газ встановлений постановою Кабінету
Міністрів України та Національного банку № 1785 ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
від 13.11.1998 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий
природний газ”, а не договором.
При вирішенні господарського спору суд не звернув увагу на те,
що відповідач посилається на те, що договір № 10/16-470 від
04.04.2000 підписаний з протоколом розбіжностей, яким виключений
пункт 6.2 договору, яким передбачена сплата пені.
Порядок доарбітражного врегулювання розбіжностей, що виникають
при укладенні господарських договорів регулювався на той час
статтею 10 Арбітражного процесуального кодексу України.
Наслідки недодержання встановленого порядку врегулювання
розбіжностей встановлені в частині 4 статті 10 Арбітражного
процесуального кодексу України.
Проте господарський суд під час розгляду справи не з’ясував чи
врегулювали сторони розбіжності, що виникли при укладанні
згаданого вище договору відповідно до вимог статті 10
Арбітражного процесуального кодексу України.
Отже при прийнятті судового рішення у даній справі суд
неправильно застосував норми матеріального та процесуального
права, а тому воно підлягає скасуванню.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи,
об’єктивно оцінити докази, що мають юридичні значення для її
розгляду і вирішення спору по суті і в залежності від
встановленого правильно застосувати норми матеріального права,
що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і
обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 4-1, 22, 111-5, 111-7-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Рівненської області від 19.02.2004 у
справі № 14/9 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.