806/95/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, та зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість - 25.09.2020 Прийняття

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про безпідставність висновків контролюючого про заниження позивачем рядка 03 декларації "Інші доходи" на 615 279,00 грн, оскільки отримані Товариством на виконання укладеного із European Chemical Ventures Limited (Англія) договору позики від 24.02.2014 за №24/02/2014 грошові кошти не відповідають ознакам поворотної фінансової допомоги, визначеними у п. 14.1.257 ст. 14 ПК України, а тому не можуть бути включені Товариством до складу доходу як поворотна фінансова допомога. Крім того, платник наголошує на тому, що умовами договору позики чітко визначено обов`язок Товариства нараховувати та сплачувати позикодавцю (European Chemical Ventures Limited) процентну ставку у розмірі 9,8 % річних. Також позивач зазначає, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Спецтрансбуд-7", ПП "Автоплюс+" у періоді, що перевірявся. Вказує про відсутність правових підстав для застосування до платника штрафних санкцій на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" та протиправність висновків відповідача про порушення платником вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 30.12.2015 за № 00006022, № 00005822, № 00005922;

- присуджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" понесені ним судові витрати у розмірі 4 051,49 грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Спецтрансбуд-7", ПП "Автоплюс+" у періоді, що перевірявся. Зазначили, що до грошових коштів, перерахованих на рахунок позивача на виконання умов договору позики від 24.04.2014 за №24/02/2014, яким чітко визначений обов`язок Товариства нараховувати та сплачувати процентну ставку у розмірі 9,8% річних не може бути застосовано поняття фінансової допомоги, зокрема, поворотної. З огляду на вищевикладене, суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 30.12.2015 за №00006022, №00005822 та №00005922. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.12.2015 за №00004922 та №0000241702 з огляду на те, що підзвітними особами до авансових звітів не було додано розрахункового документа встановленої законодавством форми та зразка, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2 668,17 грн, за таких обставин позивачем безпідставно здійснено списання коштів з підзвітних осіб, а контролюючий органом правомірно донараховано платнику податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15%.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Спецтрансбуд-7" та ПП "Автоплюс+" з огляду на те, що позивачем не надано доказів використання отриманих Товариством товарів та послуг у своїй господарській діяльності. Зазначає, що у наданих платником видаткових накладних відсутні розшифровки підписів осіб, які їх підписали. У наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних пункт навантаження співпадає з пунктом розвантаження товарів. Відсутні документи, що підтверджують походження піску та його якість, що позбавляє можливості встановити чи придатний даний пісок для виготовлення залізобетонних виробів, що використовуються для будівництва будівель. Також скаржник зазначає, що згідно з відомостями системи співставлення податкового блоку серед контрагентів-постачальників ТОВ "Спецтрансбуд - 7" відсутні суб`єкти господарювання, що мають право займатися видобутком піску. Зазначає, що наявні у ПП "Автоплюс+" основні засоби і трудові ресурси недостатні для виконання умов укладеного з позивачем договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Крім того контролюючий орган вказує на те, що правовідносини позивача з ПП "Автоблюс+" були предметом дослідження у справі №806/3835/14, в якій, зокрема, встановлено, що допитані у судовому засіданні директори ТОВ "Ярмак Трейд" - ОСОБА_1 та ТОВ "Камфод Естейд" - ОСОБА_2 пояснили, що фінансово-господарської діяльності, зокрема, із ПП "Автоплюс+" не здійснювали. Вищевикладене, на думку відповідача, у своїй сукупності свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спецтрансбуд - 7", ПП "Автоблюс+" у періоді, що перевірявся. Також скаржник посилається на те, що отримані Товариством від European Chemical Ventures Limited на підставі договору від 24.02.2014 за №24/02/2014 кошти є поворотною фінансовою допомогою, а тому підлягали включенню Товариством до складу інших доходів за 2014 рік.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

03 лютого 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду у порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та перевірку дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт за № 3366/06-25-22-02/03379632 від 11.12.2015 (том 4 а.с. 135-183, далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки відповідач встановив порушення Товариством вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст. 198, пунктів 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на додану вартість в періоді, що перевіряється на загальну суму 90 086,00 грн, зокрема: за січень 2014 року на 14 984,00 грн, за лютий 2014 року на 32 780,00 грн; за березень 2014 року на 2 705,00 грн; за квітень 2014 року на 21 000,00 грн; за травень 2014 року на 18 617,00 грн та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації) в сумі 28 736,00 грн за жовтень 2014 року;

- п. 44.1 ст. 44, пунктів 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.11 п. 139.1 ст. 139, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 1 209 392,00 грн;

- пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України, у зв`язку з чим позивачу донараховано 400,22 грн;

- відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України позивачу нарахована пеня у сумі 86,82 грн;

- пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) , а саме відсутні достовірні підтверджуючі документи до авансових звітів на загальну суму 2 668,17 грн;

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 30.12.2015:

- за № 00004922, яким до Товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 668,17 грн (том 4 а.с. 198);

- за № 00006022, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 28 736,00 грн та застосовано до платника штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 14 368,00 грн (том 4 а.с. 199);

- за № 00005822, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 209 392,00 грн (том 4 а.с. 200);

- за № 00005922, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 135 129,00 грн, у тому числі: за основним платежем - 90 086,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 043,00 грн (том 4 а.с. 201);

- № 0000241702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 1 150,38 грн, у тому числі: за основним платежем - 400,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 750,16 грн (том 4 а.с. 203).

Рішення судів попередніх інстанцій переглядаються у частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 30.12.2015 за №№ 00006022, 00005822, 00005922.

Надаючи правову оцінку викладеним обставина справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК України).

Згідно п. 14.1.257 ПК України (2755-17) фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, переданих платнику податків за договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодованої кредиторові позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнуту після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.5 п. 135.5 статті 135 ПК України суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов`язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Позичальник) та резидентом Англії - European Chemical Ventures Limited (Позикодавець) укладено договір позики за №24/02/2014 від 24.02.2014, за умовами якого Позикодавець надає, а Позичальник приймає у тимчасове поворотне користування грошові кошти у порядку та на умовах обумовлених договором (п. 1.1 договору). Пунктом 2.4.1 договору встановлено термін погашення позики не пізніше 31.12.2017. Процентна ставка 9,8% річних (п. 2.1.4 договору). Договір набирає сили з моменту його реєстрації Національним банком України і буде діяти до 31.12.2017. Обов`язковою умовою припинення договору є повне погашення Позичальником суми наданої позики та відсотків за користування наданої позики (п. 8.1 договору).

З урахуванням наведених вище обставин справи та визначення поняття поворотна фінансова допомога Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що грошові кошти отримані Товариством за вказаним вище договором не відповідають ознакам поворотної фінансової допомоги, визначеними п. 14.1.257 ст. 14 ПК України, а тому не можуть бути включені Товариством до складу доходу як поворотна фінансова допомога.

Відповідно до пп. 14.1.181 ПК України (2755-17) 14.1.181 податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюється ст. 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3-200.5 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит та формування витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Спецтрансбуд-7" (далі - Постачальник) укладено договори поставки від 14.01.2014 за №ДГ-0000007, від 06.02.2014 за № ДГ-0000011 та від 10.07.2014 за №ДГ-0000028, за умовами яких Постачальник зобов`язується на замовлення Покупця передати у власність пісок, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження фактичного здійснення поставки на адресу Товариства товару (пісок), позивач надав суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних та книги обліку та завозу сировини.

Також між позивачем (Замовник) та ПП "Автоплюс+" (Перевізник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.02.214 за №17/02/14, за умовами якого Перевізник бере на себе зобов`язання доставити вантаж за маршрутами відповідно до поданих Замовником договорів-заявок, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії актів надання послуг, договорів-заявок, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату, податкових накладних, тощо.

Розрахунок між сторонами здійснювався у безготівковій формі, що не заперечується відповідачем.

Придбаний позивачем товар використовувався платником у своїй господарській діяльності, а саме для виготовлення бетонних та залізобетонних виробів, на підтвердження чого позивач надав, зокрема: копію договору поставки від 14.10.2013 за №166, укладеного між позивачем (Постачальник) та ТОВ "Бетонпромбуд" (Покупець), за умовами якого Постачальник зобов`язується на замовлення Покупця виготовити та передати у власність Покупця залізобетонні вироби, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату, копії паспортів на бетонні та залізобетонні вироби, специфікації №1 до договору поставки від 14.10.2013 за №166, товарно-транспортної накладної, журналу вивозу готової продукції, видаткової накладної, тощо.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що із наданих платником первинних документів неможливо встановити чи придатний даний пісок (його якість) для виготовлення залізобетонних виробів, що використовуються для будівництва будівель з огляду на те, що якість отриманого від ТОВ "Спецтрансбуд-7" піску та його відповідність ДСТУ підтверджується наявними у матеріалах справи дослідженнями лабораторії позивача, зокрема, журналом випробувань піску, щебеню та протоколом Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України".

Верховний Суд вказує, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що була чинною на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання платника рішення Житомирського окружного адміністративного суду та Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі №806/3835/14, оскільки предметом розгляду справи №806/3835/14 були позовні вимоги про визнання протиправними дій Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо внесення в програмне забезпечення Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та в Інформаційно-аналітичну систему "Податковий блок" висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2014 № 4148/06-25-22-02/35763528 та зобов`язання Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області вчинити дії щодо вилучення з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та з Інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок" відомості, внесені на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2014 № 4148/06-25-22-02/35763528 та поновлення в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та в Інформаційно-аналітичній системі "Податковий блок" даних, задекларованих приватним підприємством "Автоплюс+" щодо податкових зобов`язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 01.03.2014.

Крім того господарська діяльність позивача із контрагентами ТОВ "Спецтрансбуд-7" та ПП "Автоплюс+" не була предметом розгляду у справі №806/3835/14, а свідчення допитаних у судовому засіданні судів попередніх інстанцій у справі №806/3835/14 директорів ТОВ "Ярмак Трейд" - ОСОБА_1 та ТОВ "Камфод Естейд" - ОСОБА_2 (контрагенти ПП "Автоплюс+") жодним чином не свідчать про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Автоплюс+", ТОВ "Спецтрансбуд-7", або обізнаність злагодженості дій між ними.