ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 12/238
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного товариства "XXX"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.03.2004 року
у справі за позовом Приватного підприємства "YYY"
до Акціонерного товариства "XXX"
про стягнення суми
та зустрічним
позовом Акціонерного товариства "XXX"
до Приватного підприємства "YYY"
про визнання договору недійсним,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 30742,18 грн., інфляційних сум
1927,54 грн., 3% річних у сумі 677,17 грн. і пені в сумі 2124
грн., посилаючись на те, що за договором уступки вимоги від
26.07.2002 року він є новим кредитором за вимогами згідно договору
№ 87.00 від 01.12.1995 року, укладеного між ООП "ZZZ" та
відповідачем, за яким останній не виконав належним чином взяті на
себе зобов'язання з оплати за поставлену теплову енергію.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
підстави заявлених вимог, і зазначив про те, що підставою позову є
договір від 26.09.2002 року про погашення заборгованості,
укладений між ним та відповідачем, зобов'язання за яким не були
виконані останнім.
У грудні 2003 року відповідач за первісним позовом звернувся до
суду із зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про
визнання недійсним договору від 26.09.2002 року, посилаючись на
те, що зазначений договір суперечить вимогам законодавства.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.12.2003
року зустрічний позов залишено без розгляду, а в первісному позові
відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено та
первісний позов задоволено, а зустрічний позов залишено без
розгляду.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що
апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати та в
первісному позові відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним
позовом, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ООП "ZZZ" було
укладено договір № 02 від 24.07.2002 року про уступку права
вимоги, за умовами якого останнє уступило позивачу право вимоги за
зобов'язаннями відповідача за договором № 87.00 на суму 31007,18
грн.
Повідомленням від 26.07.2002 року № 178/01 ООП "ZZZ" повідомило
відповідача про уступку права вимоги боргу за договором № 87.00
від 01.12.1995 року новому кредитору ПП "YYY" на суму 31007,18
грн. Після чого, між сторонами було укладено договір від
26.09.2002 року про погашення заборгованості за послуги
теплопостачання, за умовами якого вони підтвердили суму боргу
відповідача за первісним позовом перед позивачем, та узгодили
графік погашення заборгованості.
Предметом даного судового розгляду є вимоги за первісним позовом
про стягнення заборгованості, пені, інфляційних сум і 3% річних на
підставі договору від 26.09.2002 року та вимоги за зустрічним
позовом про визнання зазначеного договору недійсним на підставі
ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки вимога уступлена позивачу за
первісним позовом є недійсною.
Приймаючи рішення за первісним позовом суди обох інстанцій зробили
висновки, що грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи в
порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, судами не було з'ясовано питання про те, за яким же договором
поставки теплової енергії здійснена уступка вимоги боргу позивачу,
оскільки в договорі уступки вимоги зазначено договір № 87.00 без
дати, а в повідомленні ООП "ZZZ" про уступку вимоги відповідача
вказано договір № 87.00 від 01.12.1995 року, в той час, як
предметом дослідження судів був договір № 87 від 01.12.1995 року.
При цьому суду належало з'ясувати обставини, пов'язані з
укладенням договору, за яким позивачу було уступлено право вимоги
боргу з відповідача, та дослідити його умови й обставини щодо
фактичного виконання зобов'язань за ним.
Разом з цим, у залежності від установленого суду слід було
з'ясувати правову природу та умови договору від 26.09.2002 року
про погашення заборгованості за послуги теплопостачання, і
дослідити правове значення зазначеного договору для вирішення
спору.
Відповідно до п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд залишає позов без розгляду,
якщо позивач без поважних причини не подав витребувані
господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Проте, суди попередніх інстанцій в порушення зазначених вимог
норми процесуального права, прийнявши до розгляду зустрічний позов
про визнання договору недійсним, залишили його без розгляду з
підстав ненадання позивачем доказів про сплату державного мита, і
тим самим ухилились від розгляду спору за заявленими вимогами по
суті всупереч вимогам ст. 60 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім цього, апеляційний суд у прийнятій постанові, в порушення
вимог ст. 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зробив суперечливі висновки, вказавши в її
мотивувальній частині про скасування рішення суду першої
інстанції, а в резолютивній частині змінив зазначене судове
рішення.
До того ж, судам, вирішуючи спір, слід було мати на увазі вимоги
ст. ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України та
постанови Пленуму Верховного Суду від 29.12.1976 року № 11 (зі
змінами) "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
.
За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення не можна
визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "XXX" задовольнити
частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року та рішення господарського суду Миколаївської
області від 17.12.2003 року скасувати, і справу № 12/238 передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук