ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 9/1095
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Сільськогосподарського виробничого
судовому засіданні кооперативу “М”, с. Старий Майдан
касаційну скаргу
на постанову від 27.01.2004
Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі № 9/1095
господарського суду Житомирської області
за позовом Житомирського обласного дочірнього
підприємства Державної акціонерної
компанії “Х”, м. Житомир
до Сільськогосподарського виробничого
кооперативу “М”, с. Старий Майдан
про стягнення 8 895,11 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.07.2003
відмовлено в позові Житомирському обласному дочірньому
підприємству ДАК “Х” до Сільськогосподарського виробничого
кооперативу “М” про стягнення 8 895,11 грн. боргу за поставлені
в 1997 році хімічні засоби захисту рослин.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 71
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, загальний строк для
захисту права за позовом особи, право якої порушено,
встановлюється в три роки.
Позивачем, зазначає суд, пропущений строк позовної давності,
оскільки позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав
з 11.09.1998, а саме тому з цієї дати розпочався свій перебіг
строку позовної давності.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 скасовано рішення господарського суду Житомирської
області від 02.07.2003 та прийнято нове рішення. Стягнуто з
Сільськогосподарського виробничого кооперативу “М” на користь
Житомирського дочірнього підприємства ДАК “Х” 8 895,11 грн.
боргу, 88,95 грн. витрат з держмита, 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 44,48 грн.
витрат за подання апеляційної скарги.
Мотивуючи постанову, суд послався на те, що відповідно до
ст. 165 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк
виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник
вправі провести виконання зобов'язання в будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з
дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Вимоги сплатити борг позивач пред’явив відповідачу у претензії
№ 1634 від 10.10.2000.
Крім того, відповідач не оспорює позовні вимоги, про що свідчать
листи від 26.05.2003 №№ 33, 34 з проханням надати відстрочки
виконання судового рішення.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції скаржник просить її
скасувати, а рішення господарського суду від 02.07.2003 залишити
без змін посилаючись на те, що при винесенні постанови
Житомирським апеляційним господарським судом порушено вимоги
ст. 71 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скаржник зазначає, що у п. 3.4 договору комісії встановлений
термін повного розрахунку за отриманий товар – до 10.09.1998р.
Таким чином, право вимоги у комісіонера виникає з 11.09.1998.
Оскільки позов пред’явлений до відповідача лише у березні 2003
року, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про
пропуск позивачем строку позовної давності.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія судді вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Житомирський апеляційний господарський суд зазначив, що в основу
рішення місцевого господарського суду покладена та обставина, що
позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач
про своє право дізнався 11.09.1998 р.
По накладній (наказ) № 53 від 06.08.1998 р., товарно-
транспортній накладній № 29027 від 06.08.1998 та довіреності
серія ВАА № 149953 від 31.07.1998 через Бандилко М.С. колективне
сільськогосподарське підприємство “М” (правонаступником якого є
відповідач у справі) одержало від Бровківської госпрозрахункової
хлібоприймальної дільниці (яка є структурним підрозділом
позивача) хімічні засоби захисту рослин, а саме: паноктін – 200
л., раундап – 240 л. на загальну суму 10 849,86 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не
спростував факт отримання від позивача засобу захисту рослин в
зазначеній кількості.
В зв'язку з не проведенням відповідачем розрахунків, позивач
направив претензію № 1634 від 10.10.2000 р. з вимогою оплатити
заборгованість в сумі 10 849,86 грн.
Однак за даними позивача відповідач оплату за отримані хімічні
засоби захисту рослин здійснив частково, передавши позивачеві в
2001 р. жито групи “А” на суму 1954,75 грн., залишивши
несплаченими 8 895,11 грн.
Згідно ст. 165 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк
виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати
виконання зобов'язання, а боржник вправі провести виконання в
будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в
семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором.
Враховуючи, що вимога про оплату була заявлена позивачем
10.10.2000, а позов до суду подано у березні 2003, тобто в межах
строку позовної давності, апеляційний господарський суд дійшов
висновку, що в матеріалах справи відсутні докази погодження
сторонами дати проведення розрахунків до 11.09.1998 і тому
висновок місцевого господарського суду про порушення позивачем
строку позовної давності є необґрунтованим.
Скаржник зазначає, що між позивачем і відповідачем було укладено
договір комісії від 23.07.1998. В п. 3.4 зазначеного договору
сторони передбачили, що повний розрахунок за хімічні засоби
захисту рослин відповідач зобов'язаний був провести до
10.09.1998. Таким чином, на думку скаржника, право вимоги у
комісіонера виникає з 11.09.1998, оскільки позов пред’явлений до
відповідача лише у березні 2003 року, суд першої інстанції
правомірно дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної
давності.
Вище зазначене спростовується тим, що відповідно до ст. 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано
доказів про те, що хімічні засоби захисту рослин поставлені
позивачем на підставі договору комісії від 23.07.1998.
За огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
постанова Житомирського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 є обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та
чинному законодавству і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 27.01.2004 у
справі № 9/1095 без змін.