ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 17-4-22-20/02-4665
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 03.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
спільного підприємства "Вітінформ" на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 23 липня 2003 року та рішення
господарського суду Одеської області від 25 липня 2002 року у
справі N 17-4-22-20/02-4665 за позовом спільного підприємства
"Вітінформ" до комунального підприємства "Ринок Привоз" про
стягнення суми, - В С Т А Н О В И В:
У травні 2002 року спільне підприємство "Вітінформ"
звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до
комунального підприємства "Ринок Привоз" про відшкодування
збитків, спричинених невиконанням договору оренди N 10/00 від
29 серпня 2000 року в сумі 15000 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Одеської області від
10 червня 2003 року (суддя Торчинська Л.О.), залишеним без змін
постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 липня
2003 року (судді Тофан В.М., Журавльов О.О., Коваль Ю.М.), в
позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені
судові рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити,
посилаючись на неправильне застосування норм процесуального і
матеріального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з
наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 29 серпня 2000 року сторонами укладено
договір оренди N 10/00 та додатки до нього NN 1, 2, 3, відповідно
до умов яких відповідач отримав від позивача в орендне
користування торгівельні лотки в кількості 10 штук для
використання у торгівлі. Термін дії договору і додатків до нього
закінчився 1 червня 2001 року.
Відмовляючи в задоволенні позову та залишаючи рішення
місцевого суду без змін, попередні судові інстанції виходили з
того, що оскільки дія договору припинилась, а позивач відмовився
отримати здане в оренду майно, що встановлено рішенням
господарського суду від 27 серпня 2002 року у справі
N 17-6-31-12/01-10405, між сторонами фактично склались
правовідносини, які регулюються гл. 36 Цивільного кодексу України
(схов) ( 1540-06 ) (1540-06)
, строк виконання зобов'язання по яким не
встановлено.
З посиланням на ч. 2 ст. 415, ч. 2 ст. 418, ч. 1 ст. 421
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
попередні судові інстанції
дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення
позову.
Вказаний висновок судів попередніх судових інстанцій є
законним, відповідає нормам матеріального і процесуального права,
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи
касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення
зміні або скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу спільного підприємства "Вітінформ" залишити
без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області
від 10 червня 2003 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 23 липня 2003 року у справі
N 17-4-22-20/02-4665 без змін.