ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 37/23
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів :
розглянувши у відкритому ДПІ у Бабушкінському районі м.
судовому засіданні Дніпропетровська
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.01.04
у справі господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ТОВ "ІЕ"
до ДПІ у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська
ВКД у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не зявились
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 28.08.2003 господарського суду Дніпропетровської
області позовні вимоги задоволено в частині визнання рішення ДПІ у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 324 від 13.01.2003 та
стягнення з рахунку ВДК у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська 341125,78 грн.
В задоволенні вимог про зобов'язання ДПІ надіслати до ВДК висновок
про повернення коштів, відмовлено.
Постановою від 12.01.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 28.08.2003 господарського суду
Дніпропетровської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно ст. 3 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ), активи платника податків
можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його
податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках
платники податків самостійно визначають черговість та форми
задоволення претензій кредиторів за рахунок активів вільних від
заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Оспорене рішення ДПІ не відповідає вимогам п/п 6.1, п/п 6.2.2, п/п
6.2.3 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, не містить
інформації про документи, які засвідчують узгодженість певних
податкових зобов'язань та існування податкового боргу, а податкова
застава не є прямим доказом наявності податкового боргу.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою і просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду з огляду на
те, що судом проігноровано приписи п/п 10.1.1 ст. 10, порушено п/п
5.2.1 п/п 5.2.2 п. 5.2 ст. 5, щодо наявності податкового боргу, а
також неправильно застосовано п. 6.1, п. 6.2 ст. 6 Закону
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки форма рішення закріплена у ч. 4
п/п 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 згаданого Закону.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Судами встановлено, що на підставі рішення ДПІ № 324 від
13.01.2003, по меморіальному ордеру № 106 від 21.01.2003 з рахунку
позивача списано 341125,78 грн., в рахунок погашення податкового
боргу платника податку.
Відповідно до п/п 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
стягнення коштів і продаж інших активів платника
провадиться після тридцятого календарного дня з моменту надіслання
платнику другої податкової вимоги.
Тобто, вказана норма обумовлює можливість позасудового стягнення
коштів з платника податку наявністю двох згаданих вище обставин.
Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у відповідача
доказів, які б засвідчували дотримання інспекцією встановленого
ст. 10 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
порядку стягнення спірних
коштів.
Пункти 6.1 та 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
містять
вимоги стосовно змісту і порядку надіслання податкового
повідомлення та податкової вимоги, відправлення якої платнику
податку є необхідною умовою стягнення коштів.
Відповідно до припису ч. 4 п/п 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, застосування рішення як акту податкового
органу передбачено лише при продажі інших активів платника, а не
при стягненні коштів.
Щодо п/п, п/п 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
, то вказана норма врегульовує процедуру апеляційного
узгодження податкових зобов'язань і не може впливати на висновки
судів щодо відсутності податкового боргу у платника податку на
момент списання коштів з останнього.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України і
підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 12.01.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зі справи № 37/23 залишити без змін.