ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 28/511
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.02.2004
у справі N 28/511 господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства "УТЕСУ
"Нафтагазбудізоляція"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі
м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача Кліванська О.П. - за довіреністю від 01.06.2004
N 88/06, Комарова І.О. - за довіреністю від 01.06.2004 N 8606
відповідача Левченко С.М. - за довіреністю від 29.04.2004
N 3106/9/10-12
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.11.2003 (суддя
Борисенко І.В.), яке залишено без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 19.02.2004 (головуючий-суддя
Фролова Г.М., судді Шипко В.В., Полянський А.Г.), позов задоволено
у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДПІ в
Оболонському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати
та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні
позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ в Оболонському районі
м. Києва посилається на неправильне застосування господарськими
судами норм матеріального права, а саме: ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пп. 7.4.1
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з мотивів, які викладені у касаційній скарзі.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та
постанові апеляційного господарських судів, проаналізувавши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга ДПІ в Оболонському районі
м. Києва не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи та обставин справи вбачається, що СДПІ у
м. Києві по роботі з великими платниками податків здійснено
документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності
внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на
прибуток ЗАТ "ІТЕСУ "Нафтогазбудізоляція" при проведенні
взаєморозрахунків з ТОВ "Енергомонтаж-2001" за період IV квартал
2001 р., за результатами якої складено акт N 14-79/2624/30867184
від 06.06.2003.
На підставі зазначеного акту ДПІ в Оболонському районі
м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення:
- N 0000482600/0 від 06.06.2003, яким відповідно до пп. 7.4.1
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу визначено
податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі
734 684,40 грн., у т.ч. основного платежу - 489 789,60 грн. та
штрафних санкцій у розмірі 244 894,80 грн.;
- N 0000492600/0 від 09.06.2003, відповідно до п. 5.1 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу визначено
податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі
1 102 026,60 грн., у т.ч. основного платежу - 734 684,40 грн. та
штрафних санкцій у розмірі 367 342,20 грн..
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що між ЗАТ "ІТЕСУ
"Нафтогазбудізоляція" та ТОВ "Енергомонтаж-2001" укладено
договори N 3/09 від 03.09.2001 та N 81 від 02.10.2001, згідно яких
позивач доручив, а ТОВ "Енергомантаж-2001" прийняв на себе
зобов'язання виконати обсяг земляних робіт та технічних послуг на
об'єктах капітального ремонту газопроводів МГ "ЄККР" Ду 1420 мм,
МГ "Іванцевичі-Долина III нитка" Ду 1220 мм. Згідно наданих
позивачем до перевірки документів про виконання зазначених
договорів, між сторонами були підписані акти приймання виконаних
підрядних робіт на загальну суму 2 938 737,60 грн. (у т.ч ПДВ -
489 789,60 грн.). В оплату отриманих робіт та послуг позивачем
перераховано на розрахунковий рахунок підрядчика грошові кошти на
загальну суму 320 097,00 грн., видано і передано згідно акту
вексельного платежу від 10.07.2002 вісім простих векселів
загальною номінальною вартістю 2 118 640,60 грн. з датою погашення
10.07.2012, та згідно акту про платіж векселями від 16.04.2002
один простий вексель номінальною вартістю 500 000,00 грн. з умовою
погашення - за пред'явленням, але не раніше 21.12.2015.
Позивачем отримано від ТОВ "Енергомонтаж-2001" податкові
накладні: N 89 від 30.10.2001 на суму 737 370,00 грн., (у т.ч. ПДВ
122 895,00 грн.); N 90 від 30.10.2001 на суму 866 212,80 грн. (у
т.ч. ПДВ 144 368,80 грн.); N 11/29 від 29.11.2001 на суму
575 844,00 грн. (у т.ч. ПДВ 95 974,00 грн.); N 112 від 28.12.2001
на суму 759 310,80 грн. (у т.ч. ПДВ 126 551,80 грн.). Всього на
загальну суму вартості послуг 2 938 737,60 грн. (у т.ч. ПДВ -
489 789,60 грн.).
В акті перевірки зазначено, що вказані податкові накладні
відображені позивачем у Книзі обліку придбання товарів (робіт,
послуг), суми ПДВ відображені в його податкових деклараціях з
податку на додану вартість та включені до податкового кредиту у
відповідних періодах.
Витрати у розмірі 2 448 948,00 грн. за договорами N 3/09 від
03.09.2001 та N 81 від 02.10.2001 віднесені позивачем у IV
кварталі 2001 р. до складу валових витрат.
В акті від 06.06.2003 вказано, що з метою підтвердження
отриманої від позивача інформації ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з
великими платниками податків проведена позапланова перевірка ТОВ
"Енергомонтаж-2001" з питань взаємовідносин з ЗАТ ІТЕСУ
"Нафтогазбудізоляція", про що складена довідка
N 32-72/26/24/31462530 від 20.05.2003. В результаті перевірки ТОВ
"Енергомонтаж-2001" не знайдено інформації, яка підтверджувала б
факт укладання договорів N 3/09 від 03.09.2001 та N 81 від
02.10.2001 та виконання товариством земляних робіт та технічних
послуг на об'єктах капітального ремонту газопроводів МГ "ЄККР" Ду
1420 мм, МГ "Іванцевичі-Долина III нитка" Ду 1220 мм. Також
встановлено, що ТОВ "Енергомонтаж-2001" податкові накладні
позивачу не виписувало та не отримувало від нього прості векселі.
Згідно листа ДПІ Києво-Святошинського району Київської
області ТОВ "Енергомонтаж-2001" за юридичною адресою не
знаходиться та звітує про відсутність фінансово-господарської
діяльності.
Також, в ході перевірки встановлено, що ТОВ
"Енергомонтаж-2001" дозвіл Державного комітету України з нагляду
за охороною праці на виконання земляних робіт та технічних послуг
на об'єктах капітального ремонту газопроводів МГ "ЄККР" Ду
1420 мм, МГ "Іванцевичі-Долина III нитка" Ду 1220 мм не
отримувало. Згідно інформації, що надійшла від Департаменту
реєстрації та ліцензуванню Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва, товариство не отримувало
ліцензію на виконання зазначених робіт. Діючу ліцензію на право
здійснення зазначеного виду діяльності має позивач.
Виходячи з того, що ТОВ "Енергомонтаж-2001" не здійснювало
земляні роботи та технічні послуги на об'єктах капітального
ремонту ізоляції газопроводів МГ "ЄККР" ДУ 1420 мм, МГ
"Івацевичі-Долина III нитка" ДУ 1220 мм., тому передача права на
користування результатами робіт, послуг не відбулася, тобто продаж
робіт, послуг не мав місця. Отже, розрахунки, які проводило ЗАТ
"ІТЕСУ "Нафтогазбудізоляція" з ТОВ "Енергомонтаж-2001" не
стосується господарської діяльності.
За таких обставин, на думку відповідача, позивач припустився
порушення ст. 5 п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У зв'язку з корегуванням (зменшенням) валових витрат за
наслідками перевірки позивачу донараховано податок на прибуток за
IV квартал 2001 р. в сумі 734 684,40 грн., а також донараховано
податок на додану вартість у в сумі 446 673,60 грн. та зменшено
суму бюджетного відшкодування по ПДВ на 43 116,00 грн..
З'ясовуючи обставини справи щодо безпідставності віднесення
позивачем до складу валових витрат вартості робіт, послуг на суму
2 448 948,00 грн. та до податкового кредиту з ПДВ суми податку по
податкових накладних, отриманих від ТОВ "Енергомонтаж-2001",
господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про
безпідставність доводів відповідача з мотивів того, що ці доводи
зводяться до заперечень щодо фактичного виконання угод, укладених
позивачем з ТОВ "Енергомонтаж-2001", що кваліфікуються, як мнимі
угоди, проте належних та допустимих доказів (рішень суду) про
визнання зазначених в акті перевірки угод мнимими відповідач суду
не надав.
Крім того, в матеріалах справи є первинні документи, що
містять необхідні реквізити, встановлені ст. 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
які підтверджують фактичне виконання господарських операцій
позивача з ТОВ "Енергомонтаж-2001" (договори, акти приймання
виконаних підрядних робіт, податкові накладні, акти вексельного
платежу, векселів, виписки банку).
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено,
що договори N 3/09 від 03.09.2001 та N 81 від 02.10.2001, укладені
між позивачем та ТОВ "Енергомантаж-2001", на підставі яких
позивачем придбані роботи та послуги і отримані податкові
накладні, є чинними та їх відповідність вимогам закону
відповідачем не визнана недійсними, дійшовши висновку, що позивач
правомірно керувався їх умовами при визначенні податкових
зобов'язань з податку на прибуток.
Валові витрати виробництва та обігу визначається як сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Отже, виходячи з аналізу пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3
ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
господарськими судами зроблено висновок, що в матеріалах справи
містяться належні докази отримання та оплати позивачем робіт та
послуг, наданих ТОВ "Енергомонтаж-2001", а тому позивачем
правомірно включено до складу своїх валових витрат у IV кварталі
2001 р. кошти в сумі 2 448 948,00 грн.. Таким чином, висновки
відповідача про те, що позивачем порушено вимоги п.5.1 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визнані
судами неправильними, у зв'язку чим до нього не можуть бути
застосована відповідальність за порушення вимог даної статті.
Виходячи з приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
господарські суди дійшли висновку, що на податковий кредит не
можна розраховувати лише у разі відсутності податкової накладної
або у випадку виписки податкової накладної особою, яка у
встановленому порядку не зареєстрована як платник ПДВ.
Разом з цим, доказів того, що контрагент позивача ТОВ
"Енергомонтаж-2001" не зареєстрований в якості платника ПДВ
відповідачам надано не було. Крім того, відповідачем не
заперечується факт належного оформлення податкових накладних,
отриманих позивачем від ТОВ "Енергомонтаж-2001".
Місцевим судом встановлено, що договори, які позивач уклав з
ТОВ "Енергомонтаж-2001", та на підставі яких були проведені
господарські операції, є чинними та їх відповідність вимогам
закону відповідачем не оскаржено, отже, господарські суди дійшли
висновку, що позивач правомірно керувався їх умовами при
визначенні податкових зобов'язань з ПДВ.
За таких обставин, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли єдиного висновку, що доводи відповідача про те,
що позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є безпідставними,
оскільки позивач правомірно відніс у жовтні та грудні 2001 р. до
податкового кредиту з ПДВ кошти у сумі 489 789,60 грн., оскільки
має належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим
до нього не може бути застосована відповідальність за порушення
зазначених норм закону.
До того ж, з акту перевірки від 06.06.2003 вбачається, що
перевірка контрагента позивача - ТОВ "Енергомонтаж-2001"
співробітниками ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з великими
платниками податків не проводилась, що також свідчить про
безпідставність висновків податкової інспекції.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що з'ясовуючи обставини у даній
справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного
та обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття
податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва
N 0000492600/0 від 09.06.2003 та N 0000482600/0 від 09.06.2003.
Таким чином, висновки господарських судів ґрунтуються на наявних
доказах та відповідають вимогам чинного законодавства, а отже
підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів
не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в
Оболонському районі м. Києва від 19.03.2004 N 1580/9/20-12
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.02.2004 у справі N 28/511 - без змін.