ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 29/547-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Українсько-литовського ТОВ “С” на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2003
р. у справі за позовом Виробничо-експлуатаційного підприємства
“Д” Харківської обласної державної адміністрації до
Українсько-литовського ТОВ “С”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2003р. Виробничо-експлуатаційне підприємство “Д”
Харківської обласної державної адміністрації пред’явило в
господарському суді позов до Українсько-литовського ТОВ “С” про
відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача в результаті
дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.01.2003р., у
розмірі 12006,59 грн.
Згодом позивач зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути
8209,07 грн. збитків з підстав ст.ст. 4, 203, 440, 450 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від
10.11.2003р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 24.12.2003р., позов було
задоволено, з відповідача стягнуто шкоду, заподіяну майну
підприємства у розмірі 6625,19 грн., витрати по сплаті послуг
спеціаліста авто товарознавця у розмірі 175,00 грн., неотриманий
прибуток від простою автотранспортного засобу 1408,88 грн.,
900,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 24.12.2003р. та рішення
господарського суду Харківської області від 10.11.2003р.
скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові,
посилаючись на порушення судами норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як видно з матеріалів справи, предметом спору є відшкодування
шкоди, в результаті зіткнення транспортних засобів: РАФ – 2203
держномер 57-05 ХАА, належного позивачу – під управлінням водія
Артеменко м. Л. та ЗАЗ – 110307 держномер 645-07 ХК, під
управлінням Г-ло А.А.
За приписом ст. 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна особі
або майну громадянина, а також організації, підлягає
відшкодуванню особою, яка її заподіяла, у повному обсязі, за
винятком випадків, передбачених законодавством. Той, хто
заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе,
що шкоду заподіяно не з його вини.
Заперечуючи проти позову, відповідач, як власник джерела
підвищеної небезпеки, стверджував, що між ним і Г-ло А.А. було
укладено договір № 10 від 01.01.2003 р. оренди автомобіля ЗАЗ
110307 держномер 645-07 ХК, за яким орендарю було передано
вказаний автомобіль в оперативне управління.
В матеріалах справи відсутні дані, що вказаний договір в
установленому законом порядку було розірвано або визнано
недійсним.
ДТП, як наведено вище, трапилось 16.01.2003 р.
Відповідно ж до роз’яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 “Про практику
розгляду судами цивільних справ” ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
за позовами про
відшкодування шкоди (з подальшими змінами і доповненнями), під
володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична
особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела
підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного
господарського відання, оперативного управління або з інших
підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Суд як першої, так і другої інстанції належної уваги на
зазначені обставини не звернули, дійсних правовідносин з приводу
заявленого позову не з’ясували, як і те, чи не стосується
вирішення спору прав та обов’язків водія Г-ло А.А. причетного до
ДТП, як з огляду з’ясування дійсних обставин справи, так і
можливої цивільно-правової відповідальності останнього перед
позивачем, що безпосередньо впливає на вирішення питання
підвідомчості даного спору господарському суду.
За таких обставин, ухвалені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Українсько-литовського ТОВ “С” задовольнити
частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 р. та рішення господарського суду Харківської області
від 10.11.2003р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.