ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 01.06.2004                                        Справа N 2/241
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
 
розглянувши
касаційну скаргу    ВАТ "XXX"
 
на                  рішення господарського суду Луганської області
                    від 08.12.2003 року  та  постанову  Донецького
                    апеляційного     господарського    суду    від
                    24.02.2004 року
 
у справі            № 2/241
 
за позовом          ВАТ "XXX"
 
до                  АТЗТ "YYY"
 
про                 стягнення 55040,70 грн.,
 
За участю представників сторін
 
від позивача А.А.А. дов.від 31.12.03р. № 09\3729, Б.Б.Б. дов. б/д,
б/н,
 
від відповідача В.В.В. виписка з протоколу № 35 від 14.10.2003 р.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського  суду  Луганської  області  від 08.12.2003
року (суддя Седлер О.О.) контракт № 453\126  від  27.07.2000  року
визнано   недійсним  з  моменту  укладання,  на  підставі  ст.  48
Цивільного  кодексу  України  ( 1540-06   ) (1540-06)
           та   п.1   ст.   83
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
 
Постановою Донецького   апеляційного   господарського   суду   від
24.02.2004   року   апеляційну   скаргу   позивача   залишено  без
задоволення,  а зазначене рішення суду першої інстанції без змін з
тих же підстав.
 
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
позивач звернувся з касаційною скаргою  до  Вищого  господарського
суду  України в якій просить скасувати рішення господарського суду
Луганської області від 08.12.2003  року  та  постанову  Донецького
апеляційного  господарського  суду від 24.02.2004 року та передати
справу на новий розгляд до господарського суду Луганської області,
посилаючись    на    порушення   судами   норм   матеріального   і
процесуального права,  а саме ст.  63 Цивільного  кодексу  України
( 1540-06 ) (1540-06)
           та  ст.  43  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
У відзиві на касаційну скаргу,  відповідач заперечує проти доводів
викладених  в ній,  вважає їх необгрунтованими і просить постанову
Донецького апеляційного господарського суду  від  24.02.2004  року
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
 
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
 
Заслухавши суддю  -  доповідача  та  доводи  представників сторін,
проаналізувавши    правильність    застосування    судами     норм
матеріального  і процесуального права,  судова колегія вважає,  що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
 
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ВАТ
"XXX" та H-cьким заводом ЗБВ № X1 27.07.2000р. укладено контракт №
453\126 зі строком дії до 31.12.2000р.
 
Позивач, за листом H-cького заводу ЗБВ №  X1  від  21.09.2000р.  №
4\159, протягом жовтня - грудня 2000 року на адресу ТОВ "ZZZ", ТОВ
"QQQ", ПФ "FFF" поставив продукцію на загальну суму 55040,70 грн.,
в  зв'язку з чим виставив відповідачу платіжні вимоги-доручення на
суму 55040,70 грн.  до сплати, які до наступного часу відповідачем
не сплачені.
 
Крім того,   господарські   суди   встановили,  що  H-cький  завод
залізобетонних виробів № X1 на підставі Положення  про  структурну
одиницю  АТЗТ  "YYY",  затвердженого  генеральним  директором АТЗТ
"YYY" 12.12.1999р.,  є структурною одиницею підприємства без права
юридичної особи.
 
Пунктом 3.6   Положення про структурну одиницю  АТЗТ "YYY" H-cький
завод залізобетонних виробів № X1 встановлено,  що до  компетенції
структурної одиниці входить укладання договорів поставок,  купівлі
- продажу матеріалів, сировини та енергоносіїв за довіреністю.
 
Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
         угода,
укладена  від  імені  другої  особи  особою,  не  уповноваженою на
укладання угоди або з перевищенням повноважень,  створює, змінює і
припиняє цивільні права і обов'язки для особи,  яку представляють,
лише в разі  подальшого  схвалення  угоди  цією  особою.  Наступне
схвалення угоди особою,  яку представляють, робить угоду дійсною з
моменту її укладання.
 
Господарські суди при прийнятті судових рішень дійшли  помилкового
висновку  про  те,  що  в  матеріалах  справи  не  має  документів
підтверджуючих схвалення укладеного контракту юридичною  особою  -
відповідачем по справі, виходячи з наступного.
 
Згідно ч. 2 ст. 63 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
         наступне
схвалення угоди особою,  яку представляють, робить угоду дійсною з
моменту її укладання.
 
З матеріалів справи видно,  що за порушення розрахункових операцій
по спірному контракту позивач  направив  відповідачу  претензію  №
09\1-2-2-08 від 05.04.2001 року в сумі 80393,55 грн.
 
08.05.2001 року  відповідач  направив  позивачу  відповідь № 59 на
зазначену претензію,  якою підтвердив  свою  заборгованість  перед
позивачем  за  спірною  угодою в повному розмірі основного боргу -
55040,70 грн.  та просив позивача дати згоду на поставку в рахунок
погашення    існуючої   заборгованості   вугілля   марки   АС   за
прейскурантними цінами постачальника.
 
Зазначеним обставинам  господарські  суди  першої  та  апеляційної
інстанцій не дали правової оцінки,  через що були  порушені  норми
матеріального і процесуального права,  а саме  ст.  63  Цивільного
кодексу   України   ( 1540-06   ) (1540-06)
           та   ст.  43  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Таким чином,  судами попередніх інстанцій не дана оцінка фактичним
обставинам  у справі,  доводам та запереченням сторін,  а висновки
судів не відповідають нормам чинного законодавства.
 
За таких обставин рішення господарського суду  Луганської  області
від   08.12.2003   року   та   постанова  Донецького  апеляційного
господарського суду від 24.02.2004  року  якою  зазначене  рішення
залишено  без  змін у справі № 2/241 є такими,  що не відповідають
фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому є підстави для
їх скасування.
 
При новому  розгляді  справи  слід  врахувати викладене,  повно та
всебічно  перевірити  фактичні  обставини  справи,   дати   оцінку
зібраним  по  справі  доказам,  доводам та запереченням сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону,  постановити законне
та обгрунтоване рішення.
 
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити.
 
Рішення господарського суду Луганської області від 08.12.2003 року
та  постанову  Донецького  апеляційного  господарського  суду  від
24.02.2004 року скасувати.
 
Справу передати до господарського суду Луганської області на новий
розгляд.
 
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді      Бур'янова С.С.
           Грек Б.М.